Такі слова, як євроремонт, євровікна чи євророзетки, вже міцно увійшли в лексикон українців. Приставка «євро» означає щось якісне, добре. Ми прагнемо до ЄС, бо там життя краще. А за радянщини Франківськ був закритим містом, тому європейцями тут не пахло. Хоча час від часу відлуння Європи долітало й на Прикарпаття.
У 1970-х будували газопровід «Союз». Він мав постачати блакитне паливо з Сибіру до країн соціалістичного табору. Взамін ті зобов’язувалися спорудити об’єкти інфраструктури у містах і містечках, розташованих уздовж траси. Тоді на Московській, 42 (нині Бельведерська), виросла нова п’ятиповерхівка. А оскільки будували її угорці, то франківці цей будинок охрестили угорським.
Багато квартир дали працівникам Трансгазу. Помешкання вигідно відрізнялись від похмурих радянських новобудов. Дерев’яні склопакети мешканці Івано-Франківська побачили уперше. Під’їзди були обладнані домофонами, які стали улюбленою забавкою сусідських дітлахів. Але найбільше запитань у щасливих новоселів викликали якісь загадкові патрубки, що стирчали з підлоги ванної кімнати. Вони не одразу втямили, що то зливи для автоматичних пральних машинок.
Під час масового відключення світла на початку дев’яностих мешканці довколишніх хрущовок чорно заздрили «угорцям», чий будинок світився майже завжди. Виявляється, він мав окрему лінію, пов’язану із хлібозаводом.
Комунальний рай, Європа…
