Хаб «Комарики» в Івано-Франківську починався як невелика ініціатива, що з часом перетворилася на постійний простір із командою волонтерів, 3D-принтерами та майстернею. Зараз тут збирають, ремонтують і тестують дрони для війська.

Заснував «Комарики» колишній айтівець, а ще інструктор з парашутного спорту Роман Прокопишин. Після вторгнення він захопився інженерією дронів і створив власний хаб, пише Репортер.

Інструмент має бути правильний

За словами Романа Прокопишина, у 2023 році було багато людей, які хотіли збирати або ремонтувати дрони, але не мали для цього ні простору, ні правильних інструментів.

Якщо ви купите неправильні інструменти, наприклад, паяльник недостатньої потужності, то воно просто не буде працювати. Тому я хотів зробити таку мінімайстерню, куди будь-хто може прийти й позбирати дрони, – каже Роман.

Спочатку це була майстерня «для фану». Кілька людей збиралися, щоб майструвати дрони. З часом охочих побільшало. Хтось залишався, хтось йшов, але поступово сформувалося ядро волонтерів, які приходять постійно.

У хабі також займаються 3D-друком. За словами Романа, запитів на надруковані деталі зараз дуже багато, і фактично без обмежень.

Тут друкують різні елементи для дронів: кріплення для камер, внутрішні деталі, а також корпуси й компоненти для мін. Часто військові або волонтери просто надсилають файл, який потрібно надрукувати. У хабі його друкують і передають далі.

У мене був свій 3D-принтер, я почав друкувати на ньому. Потім ми зробили збір, докупили ще два, а пізніше мій товариш задонатив ще на півтора принтера, я доклав свої кошти – і в нас зараз вже п’ять принтерів. Вони роблять приблизно 100 корпусів для мін на день, – розповідає Роман Прокопишин.

Скласти легше, ніж ремонтувати

Згодом до хабу почали приносити неробочі дрони. Їх несли і цивільні, і військові. Тут їх ремонтували, тестували й доводили до робочого стану. За словами Романа, ремонтувати дрон складніше, ніж скласти новий.

Аби зремонтувати, тобі треба витратити дуже багато часу, щоб знайти причину, чому він не працює. А вже потім щось з ним робити. На початку повномасштабки таких поламаних дронів надсилали дуже багато, зараз вже менше, – каже Прокопишин.

Зазвичай дрони, які збирають або переробляють у хабі «Комарики», перед тим, як потрапити до військових, проходять обліт. Під час обльотів дивляться: як дрон тримається в повітрі, як реагує на керування, чи добре працює камера тощо. Якщо він поводиться нестабільно, його повертають у майстерню і переробляють.

Обльоти також потрібні для того, щоб зрозуміти, як дрон поводиться саме з тим навантаженням, яке на ньому стоїть. Один і той самий корпус може працювати по-різному залежно від ваги, розташування електроніки або типу зв’язку. Тому навіть після дрібних змін у дроні його знову піднімають у повітря, – пояснює Роман Прокопишин.

Це знімає ризик того, що дрон відправлять «сирим» або з помилками, які на фронті можуть коштувати життя.

Свій перший дрон Роман Прокопишин збирав з налобним ліхтариком, бо не було світла. Пробував різні варіанти, дивився, що працює, а що ні. Зараз він згадує ті перші пташки як приклад – «так робити не треба».

Навчитися може кожен

Приходять до хабу «Комарики» і студенти. Частина з них із коледжу, де навчався сам Роман Прокопишин. З часом він почав там і викладати.

Приходять десь 12 студентів і півдня сидять: ті крутять, ті паяють. Інколи вони мають можливість з нами виїжджати десь на польоти. Їм це все цікаво, адже вміють літати на своїх FPV-шках. Ми в коледжі запускаємо такі пілотні дисципліни, як «Інженерія БПЛА дронів» та «Інженерія мультироторних систем і програмування дронів», щоб якось взагалі цю сферу рухати й в освіті, – говорить Роман.

Окрім студентів, у хаб приходять і інші люди без технічної освіти. За словами Романа, навчитися може кожен, якщо є бажання.

У нас вже можна збирати якусь галерею з нетипових професій людей, які приходили до нас і вчились крутити дрони, – говорить Прокопишин.

Роман запевняє, що навчитися літати на пташках не важко, головне бажання. Якщо відпрацьовувати по декілька разів, далі буде значно легше.

У когось на це йде 40 годин, у когось 20. Але з мого досвіду можна навчити будь-яку людину літати, якщо в неї є руки, – посміхається Роман Прокопишин.

От збирати дрони, каже Роман, трохи важче. Порівнює це вміння з їздою на машині. Каже, керувати авто – це одна навичка, а безпечно їздити на ньому та могти вирулити ситуацію – інша. Те саме й зі збиранням дрона. Навчитися можна, та щоб вирішувати різні проблеми, які виникають у процесі, – потрібні знання.

Тому ми одразу вчимо інженерії, тобто якогось бекграунду. Щоб людина розуміла, як можна ставити антени, а як ні, що впливає на зв’язок, як підключати правильно пульт, як правильно налаштовувати дрон і т.д. І коли такий пілот вже зіткнеться з якоюсь проблемою, він її зможе швидко-легко вирішити, – каже Роман.

Хаб відкритий для нових людей – тут усього навчать і пояснять. Сконтактувати з командою «Комариків» можна через їхні соціальні мережі.

Авторка: Ілона Салій