У четвер, 9 жовтня, у просторі “ветераницивільні “Петрос”” відбулася розмова з військовими 114 бригади тактичної авіації — капітаном Дмитром Шкаревським і майором Русланом Колішенком. Вони поділилися досвідом служби, викликами та реаліями війни.
Модератором зустрічі був ветеран, координатор ветеранського напрямку “Теплого міста” Андрій Фармуга, пише Репортер.
Дмитро Шкаревський каже, щоб один літак піднявся в повітря, працює щонайменше 100 людей — від солдатів, які охороняють аеродром, до техніків і керівників польотів.
Це маса людей, які працюють для того, щоб літаки літали. І не буде когось одного — не буде і польоту, — говорить він.
За словами військового, 114 бригаду радше називають винищувальною, адже її пілоти літають на МіГ-29.
Сам Шкаревський носить військову форму з 13 років. Спочатку навчався у Київському військовому ліцеї імені Богуна, а потім – у Харківському національному університеті Повітряних сил імені Кожедуба.
У 18 років здійснив свій перший політ.
П’ять років треба навчатися, щоб випуститись з університету льотчиком. Але те, що ти вмієш літати, не означає, що ти вмієш воювати. Щоб набути навичок, треба ще хоча б два роки політати не в часі війни, — каже військовий.
Його перші бойові вильоти були у 2020 році, але тоді, каже, виконували розвідувальні польоти. Після початку повномасштабної – завдання дещо змінилися.
Спочатку були такі задачі, що ми не розуміли, що треба робити. Бо нас до того ніхто не готував, ми того не вміли. Тому вже в польоті доводилося вчитися самому, – говорить Дмитро Шкаревський.
У лютому 2023 року під час виконання бойового завдання його літак загорівся, і він катапультувався.
Оскільки то була ніч і я не знав, скільки кілометрів до землі, то боявся, що висоти буде недостатньо, і парашут не встигне наповнитись повітрям, – говорить льотчик.
Читайте: Думав, не повернеться. Франківський пілот Дмитро Шкаревський одужує та хоче літати
Проте, на щастя, парашут спрацював, і Дмитро приземлився на вкриту льодом водойму. З травмою спини та осколковими пораненнями він дійшов до села, звідки згодом його забрала швидка з рятувальною групою. Зараз Дмитро Шкаревський проходить реабілітацію та продовжує службу в ЗСУ.
Майор Руслан Колішенко у 2007 році закінчив коледж, отримав диплом фінансиста й вирішив стати військовим. У 2009 році вступив до Військового інституту Київського національного університету, хоча спершу не пройшов за конкурсом — був 52 із 50, та зрештою його таки зарахували.
Будучи курсантом, брав участь у Революції Гідності.
Я не міг стояти осторонь. Після відбою ми з групою курсантів тікали. У мене була подруга Діана, яка керувала кухнею у профспілках. Вона організовувала нарізку ковбаси, робила канапки, чай. А ми ті носили й роздавали те людям. Це був наш вклад у революцію, — розповідає військовий.
Згодом Руслан Колішенко воював у зоні АТО. У 2016 році він повернувся з фронту, а через три роки звільнився зі служби й зайнявся бізнесом.
Але у 2022 році знову став на захист України. Виконував завдання на Бахмутському напрямку. Займався обмінами полоненими, пошуком тіл загиблих і зниклих безвісти захисників, супроводом у гуманітарних місіях Червоного Христа, ОБСЄ, ООН.
Читайте: Пілот ЗСУ Дмитро Шкаревський з Франківська розповів, як катапультувався з палаючого літака (ВІДЕО)
Каже, на фронті є точка – своєрідний великий хаб – звідки везуть тіла загиблих додому.
Це частина нашої роботи, бо це не просто видати тіло воїна і сказати везти. Це документальний супровід, описи, фото, відеозйомка, – говорить військовий. – І наші вороги настільки безпринципні, що вони ці позиції вираховують і обстрілюють, тому що це провокує великі соціальні наслідки.
Нині Руслан Колішенко служить у мобільно-вогневій групі 114 бригади.
Наприкінці зустрічі військовим ставили запитання, фотографувалися з ними, люди розповідали свої історії. Двоє підлітків поділилися з Дмитром Шкаревським, що планують стати пілотами – він дав їм свої поради.
Зустріч відбулася в межах серії “Історії бригад, що захищають Незалежність”, яку реалізує “Тепле місто”.
Авторка: Мирослава Надкернична
Comments are closed.