У четвер, 2 жовтня, у просторі “ветераницивільні “Петрос” відбулася відкрита розмова про майбутній меморіальний простір у Франківську. Також говорили про різні варіанти вшанування пам’яті загиблих воїнів і про потреби їхніх родин, пише Репортер.
Ветеран, координатор ветеранських проєктів платформи «Тепле місто» Андрій Фармуга каже, сьогодні варто говорити про культуру пам`яті, як це виглядатиме та як це бачитимуть наші діти. Він говорить, багато чого ми робимо в радянському чи пострадянському стилі та вважаємо, що інших варіантів немає.
Є багато різних способів пам`ятування, які відрізняються від шматка чорного граніту, який стоїть на центральних площах. Світовий досвід показує, що пам’ятати можна по-різному, — говорить Андрій Фармуга.
Як приклад ветеран наводить вшанування загиблих і зниклих безвісти у Великій Британії. В одному з міст люди принесли до музею стільці, на яких сиділи їхні рідні — полеглі військові. У день пам`яті всі ці стільці виносять на центральну площу, щоб показати, скільки їхніх земляків не повернулося з війни. В інші дні виносять по три стільці, які щодня змінюють, і на кожному є інформація про тих, кому він належав.
Читайте: Треба говорити ротом. Ветеран Андрій Фармуга про страх цивільних образити або тригернути військового
Начальниця інформаційно-комунікаційного відділу Управління з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб міської ради, сестра загиблого захисника Юрія Пицюка Вікторія Пицюк розповідає про колегу, бійця “Азову”. Він на війні потрапив у полон, повернувся в Україну, знову пішов воювати й загинув. Захисник любив фотографувати, тож після відновлення його телефона близькі готують виставку його світлин.
Вікторія Пицюк каже, добре, коли є люди, які підказують рідним, як можна додатково вшанувати пам’ять близької людини. Бо не всі мають, до кого звернутися. За її словами, управління з супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб міськради хоче долучитися до різного вшанування полеглих героїв і допомогти тим рідним, які мають ідею, але не мають можливості її реалізувати.
Ми можемо спробувати зробити це разом. Можливо, зробити якусь виставку особистих речей полеглих героїв, які говорять про них, про їхні захоплення, про їхні мрії. Бо кожна людина несе за собою саме якийсь життєвий сенс. Хочеться, щоб цей сенс зберігався і героя пам’ятали не тільки через те, що він пожертвував собою в час боротьби, а й через те, що він зробив великий внесок у суспільному цивільному житті, – говорить Вікторія Пицюк.
Читайте: У Тлумачі відбувся велопробіг в пам’ять про загиблих захисників
Керівник секретаріату міської ради, куратор проєкту “Івано-Франківськ – місто героїв” Станіслав Козлов каже, до 2022 року в межах програми в місті встановили 29 анотаційних дошок героям Небесної Сотні й загиблим у часи АТО. Після початку повномасштабної війни програма отримала дещо нові сенси. За його словами, раніше це було новизною, але на четвертому році повномасштабного вторгнення анотаційні дошки є на навчальних закладах у кожній громаді.
Проте відступати від такої традиції не можна.
Відступити від цього я особисто не можу, тому що буде несправедливо до тих захисників і тих сімей, які зараз цього потребують, які хочуть, щоб у такий спосіб вшанували їхню рідну людину, — говорить Станіслав Козлов. – Потрібно продовжувати встановлювати анотаційні дошки, бо це потрібно і сім`ї, і громаді.
Читайте: У Франківську на фасаді медичного університету відкрили анотаційні дошки загиблим випускникам
Він додає, що міська влада, мабуть, робить недостатньо для вшанування полеглих захисників. Проте, за його словами, вона відкрита до пропозицій й готова організовувати й інші заходи, які хочуть рідні.
Голова ГО “Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська”, дружина загиблого захисника Сергія Батюка Галина Батюк каже, напередодні зустрічі провели опитування щодо Алеї героїв на Стометрівці. У ньому 60% людей проголосували за те, щоб її нікуди не переміщували. До того ж, є запити на ці банери.
Відтак з`явилася ініціатива оголосити конкурс на найкращий проєкт Алеї пам’яті загиблих героїв у Меморіальному сквері.
Це дуже гарна новина, бо кожен боявся доторкнутися, боявся розпочати і, слава Богу, рух пішов. Це є шлях до обговорень. Він не буде відбуватися без суспільства, тому що нам жити в цьому місті. І тут до самих рішень і пропозицій мають бути залучені і родини загиблих, і родини військових, і всі громадяни, — говорить Галина Батюк.
Андрій Фармуга додав, що хто б що не запропонував, усе одно будуть люди, які скажуть: “А ми б хотіли трошки інакше або зовсім інакше”. У цьому й полягає складність.
Також до розмови у форматі круглого столу долучилися керівниця платформи “Тепле місто” Оксана Бриндзак, заступниця директора з питань психологічної та соціальної роботи КЗ “Дім Воїна” Наталя Мельникова-Бенюк і музикант, дизайнер, художник Ярема Стецик. Завдяки його ініціативі зустріч завершили виконанням державного гімну України.
Авторка: Мирослава Надкернична
Comments are closed.