Три місяці тому рідні загиблих військових у межах курсу “Основи швейної справи” почали опановувати нове ремесло. Впродовж 42 годин дружини, доньки й матері захисників вчилися власноруч шити одяг.
У п‘ятницю, 4 липня, учасниці курсу показали результати своєї роботи й отримали сертифікати, що засвідчують закінчення навчання, пише Репортер.
Курс створили за ініціативи громадських організацій “Громадський центр “Еталон”” і “Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська”. Підтримав ініціативу Департамент економічного розвитку, екології та енергозбереження Івано-Франківської міської ради.
Метою курсу була підтримка адаптації жінок, що пережили втрату близької людини.
До теми: Відновитися після втрати. Як у Франківську ГО об’єднує родини загиблих військових
На завершення курсу учасниці одягнули пошиті власноруч речі й під оплески продемонстрували їх.
Після цього організатори розповіли про те, як проходили заняття, а також вручили 12 учасницям курсу сертифікати про завершення навчання.
На захід учасниця курсу Ольга Вязовченко прийшла в червоному костюмі та з сумочкою. Їх пошила сама. Каже, вважає, що це класний результат, проте потрібно ще багато чого навчитися.
Звичайно, за кілька місяців ти не можеш вивчити все. Тому треба тренуватись, тренуватись і тренуватись. Якщо все вийде, хотілося б в ідеалі щось зробити своє. Якщо ж не вийде, то нічого страшного. Це – безперечно хороший досвід, знання. Тобто, знати навіть, як штани зашити чи перешити – це завжди супер, – каже Ольга.
Батько дівчини Олег Вязовченко загинув на Донеччині в 2022 році й був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та відзнакою міського голови «За честь і звитягу». Ольга каже, від усіх подій, що відбуваються, голова йде обертом, тож треба чимось займати руки.
Мені випала ця можливість і я сказала, чому би й ні. І насправді дуже рада цьому, – каже дівчина. – Моя бабуся раніше шила і, напевно, вона мене й спонукала до цього. А ще в сім’ї є машинка, тож тепер можна її використовувати з користю.
Читайте: У Франківську 157 дітям вручили кулони у пам’ять про батьків, загиблих на війні
Викладачка курсу Марія Зінько займається шиттям понад 30 років. Тож має багато досвіду й знань, які хоче передавати іншим. Каже, жінки прийшли на навчання з різним рівнем підготовки.
Є дівчата, які вже мали навички і які вже трошечки могли працювати самостійно. А є ті, які вчилися просто з нуля. І ми починали від заправлення верхньої і нижньої нитки швейної машинки. Тож сьогодні є і простіші, і складніші роботи, – каже викладачка.
За словами Марії Зінько, спочатку учасниці шили спідниці. Потім – сумки з вишивкою й торбинки для рукоділля. А на завершення курсу – класичні штани. Проте були й ті, хто впродовж навчання змогли створити і по дві вишивані сукні.
Заняття проводили щопонеділка.
Галина Батюк, співзасновниця ГО “Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська”, дружина загиблого захисника Сергія Батюка, каже, стараються завжди шукати нові можливості й заняття. А оскільки, мали запити від жінок, дружин й матерів захисників щодо бажання навчитися шити, то одразу погодилися на пропозицію ГО “Громадський центр “Еталон”” щодо курсу.
Нам сподобалося це навчання. Адже воно з подальшою можливістю працевлаштуватися або ж відкрити свою справу. Навіть можна взяти машинку в оренду й шити одяг як для себе, так і для когось, – говорить Галина Батюк.
Читайте: Свічки, що пахнуть домом. Юлія Бондар у Франківську розвиває бізнес і бореться за екологію
Леся Аронець, голова правління ГО “Громадського центру “Еталон”, каже, ідея курсу з’явилася через потребу об’єднати людей, щоб допомогти їм пережити біль втрати.
Спочатку вони були настільки відокремлені одна від одної. А в кінці у них були настільки захоплені очі від того, що вони могли зробити щось своїми руками. Це дуже приємно, – каже Леся Аронець.
ГО “Еталон” існує вже 24 рік. Три роки тому при організації створили майстерню швейних справ “Еталон плюс”, на базі якої проводять навчальні програми для соціальної адаптації тих, хто цього потребує. Окрім родичів загиблих захисників і захисниць Франківська, їх учасниками раніше були й внутрішньо-переміщені особи.
Читайте також: Вони загинули за Україну. Лейтенант Артем Редя
Авторка: Мирослава Надкернична
Comments are closed.