Олександр Канівець “Рено” штаб-сержант на офіцерській посаді. Він командує мінометною батареєю одного з підрозділів 68 Окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Оперативного командування “Захід” Сухопутних військ Збройних Сил України.
Про це повідомляє Івано-Франківський центр комплектування та соціальної підтримки, пише Репортер.
24 лютого 2022 року він зустрів у місті Києві. Почувши перші вибухи, він з сімʼєю виїхав з міста. Спершу в Київську область, а згодом – в Івано-Франківську область. Вже на Прикарпатті Олександр Канівець пішов до місцевого ТЦК та СП.
“Якщо без патетики, то все просто: я пішов захищати свою країну, наше право на вільне життя на українській землі. А ще… Погодьтеся, що краще копати окопи і нищити під**ів на Донеччині, ніж відстрілюватися від окупантів в окопі, викопаному на землі свого діда на Київщині!”, – говорить Олександр.
У військкоматі йому запропонували йти Нацгвардію, але він сказав, що хоче в ЗСУ. За три дні йому подзвонили та сказали, що формується нова бригада. О 10-й подзвонили, о 15:00 він уже був на місці, до вечора разом з іншими поїхали на полігон.
Так почався його шлях пліч-о-пліч з воїнами-єгерями: від водія в мінометній батареї до головного сержанта, а згодом – до ТВО командира батареї.
Поки не став командиром підрозділу, майже завжди – куди йшли мої хлопці, там був і я. Коли ти сам це пройшов, ти точно знаєш, як виконати задачу і зберегти життя своїх людей, – ділиться Олександр.
Читайте також: «Від нас теж залежить, чи буде у військових ПТСР». Як правильно спілкуватися з ветеранами
Виконання бойового завдання та збереження особового складу – одна з найважливіших армійських місій 38-річного “Рено”. Зі слів Олександра, в мінбаті за час його бойової роботи лише було двоє полеглих.
Як звичайний цивільний менеджер став досвідченим воїном?
До повномасштабного вторгнення окупантів Олександр Канівець працював комерційним директором у столичній компанії “Євроформат”. Навички, які допомогли збудувати карʼєру в цивільному житті, у війську теж стали корисними.
“Рено” каже, що наразі у війську набагато легше знайти своє справжнє призначення: командири мають більше свободи. І якщо бачать здібності – дають людині шанс. Це підтримує особисту мотивацію та підсилює підрозділ.
Раніше штаб-сержант був “Аналітиком”. Хлопці якось підмітили, що побратим охоче розбирає ту чи іншу ситуацію вголос, ділиться висновками з іншими, от так і присвоїли позивний. Але ще у 2022 році відбулася екстремальна ситуація, і всі командири, як він каже, “стали машинами”. Олександрові дістався позивний “Рено”, з ним і воює.
ЗІ слів Олександра, армія для багатьох стає місцем, де людина може знайти себе. 68 ОЄБр – одне з найсприятливіших місць для цього, бо підрозділ сформований на початку війни і дуже, на думку Олександра, демократичний.
Є хлопці, які в житті ще не знайшли собі справи до душі. А тут вони вперше відчули, що роблять щось важливе – і в них виходить. Це дає натхнення. І вони ростуть. У нас навіть полковник може прислухатись до солдата. Бо головне – не погони, а результат, – розповідає Олександр.
Після Перемоги, говорить штаб-сержант, він повернеться до звичного мирного життя. У столиці на нього чекають дружина і двоє доньок-школярок, а ще – його улюблена робота. Колеги, до речі, про свого Захисника не забувають і регулярно допомагають підрозділові мінометників, чим можуть.
Читайте також: У Франківську Андрій Кропивницький після важкого поранення вчить літати на дронах (ВІДЕО)
Фото Відділення комунікацій 68 ОЄБр імені Олекси Довбуша та з особистого архіву “Рено”.
Comments are closed.