Руслан Вовк переніс операцію на нозі та важкий період реабілітації. Зараз ветеран збирається пішки пройти з Івано-Франківська до Відня. Основна мета – зібрати гроші на майбутній реабілітаційний центр для побратимів.
Центр планують збудувати в Карпатах небайдужі з громадської організації «Метаноя», пише Репортер.
Повернути до життя
Громадську організацію та благодійний фонд «Метаноя» створили недавно, але його ідея назрівала давно. Основний напрямок діяльності – допомога ветеранам. Але його засновники уже протягом кількох років волонтерять і навідуються до військових, що лікуються в обласній лікарні в Івано-Франківську.
Наш благодійний фонд має на меті повернути до життя людей, яких уже змінила війна, – каже пастор «Церкви Воскресіння» у Франківську, співзасновник БФ «Метаноя» Василь Данилюк. – Ми побачили, що наші відвідини хлопців у лікарні, спілкування з ними – це все змінює їхнє життя. І вони самі кажуть: «Приходьте до нас, бо ми почуваємось залишеними». Є травма війни, фізичні, психологічні травми, все це впливає на них.
З часом Василь Данилюк познайомився з Артуром Зайбертом із Австрії, який теж приїжджав в Україну як волонтер. Удвох їм прийшла ідея створити якісний реабілітаційний центр на Прикарпатті.
Реабілітаційний центр хотіли б відкрити протягом двох років, але все залежить від того, коли вийде зібрати кошти.
Ми хочемо, щоб ветерани і їхні сім’ї їхали з цього центру задоволеними. Щоб там був сервіс, комфорт, якісне медичне обладнання. А також кваліфікований персонал, у тому числі психологи. Адже реабілітація неможлива лише у фізичному плані. Важлива психологічна робота з людиною. І йдеться не тільки про ветеранів, а всіх тих, хто пережив жахи війни, – говорить Василь Данилюк.
Майбутній реабілітаційний центр планують відкрити десь у мальовничій місцевості поблизу Карпат. Конкретної локації поки не визначили. А щоб зібрати гроші, вирішили організувати благодійний похід «1000 км за відновлення».
«Не можу знайти себе вдома»
У дорогу до Відня вирушає військовий з Дніпровщини Руслан Вовк. Він став на захист України у березні 2022 року. Воював у 17 бригаді Національної гвардії. А у серпні 2023 року отримав поранення на Донеччині, поблизу Урожайного.
Я на реабілітації уже сім місяців, – розповідає Руслан Вовк. – У Дніпрі мені хотіли відрізати ногу, але я не погодився. Тоді мене направили до Івано-Франківська. Тут зробили вдалу операцію. Тож я зараз на двох ногах, ще й піду в похід. Це буде випробування.
Раніше Руслан уже ходив у походи, але такі довгі й складні – це справжній виклик, ще й після операції. Та на пропозицію відгукнувся із задоволенням.
Я погодився без вагань, – каже ветеран. – Я не можу себе знайти вдома після повернення з війни. Ще й живу близько біля фронту. Я не можу відійти від тих подій. А у поході – інша справа. І важливо, щоб хлопці побачили, що не треба здаватися, треба йти далі, шукати себе.
Також військовий сподівається, що вдасться зібрати гроші на реабілітаційний центр для побратимів.
Мені тут пощастило із лікуванням, ставленням, але не всім пораненим військовим щастить так само, – каже Руслан Вовк. – Дуже важливо, щоб хлопці відчули, що про них піклуються. Від держави допомоги нема, а тут, у Франківську, люди відгукнулися.
У день – по 50 км
Загалом шлях пішки долатимуть Володимир Вовк і Артур Зайберт. Їх супроводжуватимуть волонтери на машині.
Стартуватимуть з Івано-Франківська, будуть зупинки у Бурштині, Рогатині та Львові. Далі – шлях Польщею, Чехією, Австрією. Кінцевим пунктом вибрали Відень з огляду на те, що Артур живе в Австрії. Там буде велика пресконференція та інші заходи, щоб привернути увагу до України та цього проєкту.
Читайте: Пиріжки від Луари: як 76-річна грузинка допомагає ЗСУ
Гроші на реабілітаційний центр планують збирати під час зустрічей у містах по дорозі.
Ми віримо, коли прийде перемога, всі міста відбудуються. Але найскладніше – це відбудувати душу й серце людей, які пережили великі втрати, біль війни, яка принесла багато горя, – каже Василь Данилюк. – Ми віримо, що в Європі є люди, які це розуміють і будуть готові вкладати гроші в реабілітацію наших ветеранів.
Артур Зейглер – родом з Казахстану, але в Європі вже мешкає понад 30 років. Розповідає: йде у важкий похід через солідарність з українськими військовими на фронті.
З перших днів війни ми разом з австрійським церковним союзом привозимо гуманітарну допомогу, евакуююємо людей з прифронтової території. Також допомагаємо українцям, які приїхали до Австрії через війну, – розповідає Артур Зейглер. – У Франківську я зустрів Василя та інших волонтерів. І ми вирішили зайнятися цим проєктом.
Також протягом поїздки групу супроводжуватиме медіакоманда, яку фільмуватиме похід для ЗМІ в інших країнах.
Люди за кордоном багато бачать у медіа, що відбувається в Україні. Але не шлях, який проходять військові у клініці й після неї, – каже Артур. – Тому наша мета – показати людям, з чим стикаються ветерани та їхні сім’ї і чим ми можемо допомогти.
Всього Руслан та Артур планують пройти близько 1050 км, у день – по 40-50 км. За три тижні мають бути у Відні.
Авторка: Ольга Романська
