Прикарпаття втратило ще двох військових. Удома від хвороби помер Михайло Пасєка з Войнилова. Підтвердилася загибель на фронті Валентина Ємбрика з Бурштина.
Про це повідомляють органи місцевої влади, пише Репортер.
Михайло Пасєка
8 квітня у рідному селищі Войнилів внаслідок гострої серцевої недостатності помер Михайло Пасєка, молодший сержант ЗСУ, 28.02.1973 р.н.
Про це повідомляють на сайті громади.
Звістки про смерть чи загибель Воїнів, які захищали свою рідну землю від ворога, завжди пронизують гострим болем кожного з нас… І коли таке нещастя приходить у чийсь дім – це стає горем для всієї громади, – ідеться в дописі.
Вдячність військовослужбовцю за захист України. Співчуття рідним та близьким померлого Воїна. Хай Господь дарує Царство небесне і вічний спокій його душі, а рідним і близьким віддячить силою і благословенням у цей скорботний час.
Валентин Ємбрик
26 лютого 2025 року, під час виконання бойового завдання у Запорізькій області, загинув молодший сержант Валентин Ємбрик.
З лютого Валентин вважався безвісти зниклим. Хоча все вказувало на можливу загибель, у наших серцях все ж жевріла маленька надія — очікування дива. На жаль, тепер ця надія змінилася на гіркий біль втрати. Повідомляє Бурштинська міська рада.
Валентин Миколайович Ємбрик народився 31 серпня 2000 року в місті Ужгород. Дитинство та юність провів у Бурштині, де навчався у гімназії, а згодом — в енергетичному коледжі на економічному факультеті. З ранніх років його серце належало музиці: навчався грі на скрипці в Бурштинській музичній школі, виступав у ансамблі «Кредо» під керівництвом Ярослава Сливоцького, активно брав участь у концертах та музичних конкурсах.
Валентин продовжив музичний шлях у Київській академії мистецтв на кафедрі скрипки. Отримав диплом бакалавра з відзнакою, працював у музичних колективах та викладав у столичній музичній школі. Згодом вступив на магістратуру в Київську муніципальну академію музики ім. Р.М. Глієра.
Та війна змінила все. У січні 2023 року Валентин добровільно підписав контракт із Збройними Силами України.
Спочатку треба виграти війну, щоб ми могли жити у вільній Україні, — говорив він.
Пройшов самостійне навчання на оператора БПЛА, постійно вдосконалював свої вміння, став фахівцем своєї справи. Разом із побратимами створив взвод «Махно-груп», який ефективно діяв на своєму напрямку. Їхня робота була надзвичайно важливою і водночас небезпечною. Вони були непереможними — і саме тому під постійним прицілом ворога…
Мужність, патріотизм і глибока внутрішня гідність — усе це було в характері Валентина. Він віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, за свободу.
Щирі співчуття родині, друзям, побратимам…
Схиляємо голови в глибокій скорботі й молимося за упокій його світлої душі.
Comments are closed.