Середина лютого – і традиційно все заполонили сердечка та пропозиції від кафе й магазинів квітів порадувати свою кохану людину на День Валентина. Це може бути важкий час для тих, хто без пари, а ще гірший – для тих, хто втратив коханого чи кохану. Через війну таких людей стало більше, але нав’язливої комерції з огляду на це не поменшало.
«Репортер» поговорив з психотерапевткою Наталією Мухітдіновою про те, як пережити «сердечний» період тим, у кого серце розбите.
Злість на сердечка – шлях до зцілення
За словами Наталії Мухітдінової, у час війни любов переживається особливо гостро – як і смерть. Тим, хто втратив коханих, або наразі не може бути поруч, День Валентина може ще раз нагадати про біль. Йдеться як про коханих тих, хто загинув, помер, зник безвісти чи перебуває в полоні. Втім, біль не треба стримувати.
Я завжди кажу, що біль нагадує нам, що ми живі, – каже психотерапевтка. – Горювання нагадує нам про любов – ми горюємо за тим, що любили. І якщо ми переживаємо втрату, варто плакати, сумувати, горювати, якщо цього хочеться. Хтось може піти поставити свічку, хтось – посидіти й позгадувати спільні ритуали, які були у пари, подарунки, які дарувала кохана людина.
Цей період горювання не пришвидшити, він повинен тривати якийсь час. Потім обов’язково стане легше.
Ознака, що людині полегшало – коли її сум уже «світлий», – говорить Наталія Мухітдінова. – Ніби й сумно, але це вже не трагічний, не чорний сум. Вона переживає ці спогади про коханого, але уже з ніжністю, без гіркого присмаку – «добре, що я тебе знала, знала це почуття до тебе і могла з тобою його розділяти».
Якщо ж людину, яка втратила коханого чи кохану, дратує «рожеве божевілля» у вітринах та соцмережах, краще у цей день відволіктися від тригерів. Наприклад, зануритися в роботу, займатися спортом – будь-що, щоб не думати про страждання.
Але я думаю, ці зовнішні подразники не мають такого великого значення, як внутрішні подразники. Якщо люди, що переживають втрату, у цей день уже відчувають злість, це вже добре. Значить, вони на шляху до зцілення, – каже Наталія.
Читайте: Тисяча та одне серце. Як заклади Франківська готуються до Дня святого Валентина
День для себе
Ті, у кого кохана людина зараз воює, у кращій ситуації. Хоч і на відстані, вони можуть відчути любов своїх рідних.
Вони можуть відчувати радість, що у них є любов, можуть зателефонувати, вийти на відеозв’язок, навіть обмінятися подарунками – це все зігріває серце, – говорить Наталія Мухітдінова. – Навіть звичайна смс – це вже добре. Головне, щоб люди не забували про це, якщо вони раніше відзначали цей день. Повідомлення, сердечка-смайлики – це день, коли можна з додатковою ніжністю згадати про свого партнера і їй чи йому буде від цього дуже приємно.
Зважаючи на реальність, у якій живе більшість українців, бізнес міг би зважати на цей контекст. Втім, цього року, як і минулого й позаминулого, рекламні кампанії його й далі ігнорують.
Зараз люди спраглі свята, миру, того, що вони пам’ятають про довоєнний час, – каже психотерапевтка. – Натомість бізнес міг би підтримати працівників, чиї рідні воюють, їм можна прислати валентинку – «дякую за подвиг твого чоловіка/дружини». Ще є момент – ми завжди романтизуємо хлопців і дівчат на війні, а це романтичне свято, тому пропустити цю частину точно не варто. Або ж змістити акцент на любов до себе. Бо якби люди любили себе й ніколи собі не зраджували, було б прекрасно.
Тим, хто просто не зустрів свою пару, на День Валентина точно не треба впадати у розпач. Варто пам’ятати, що це – комерційне свято, покликане збільшувати продажі. Але натомість людина може порадувати себе кохану.
Читайте: Волонтерська крамниця підготувала подарунки до Дня святого Валентина (ФОТО)
Треба пам’ятати, що попереду десь чекає найкращий варіант для вас, – говорить Наталія Мухітдінова. – Також, якщо людина на День Валентина сама, це привід подумати, що треба себе любити більше і зробити для себе щось приємне, чого давно хотілося. Не маркетингове, а тільки для себе. Нарешті купити собі ту книжку, яку хотіли, піти у той ресторан, в який давно збиралися, викинути старий одяг – те, що хочеться, головне, щоб це було зроблено для вас і тішитися, що є нагода це зробити.
А можна влаштувати активності на роботі. Хоч там і немає романтичного контексту, але це – черговий шанс гарно провести час.
Можна згадувати якісь історії, можна робити щось спільне разом. Колеги, хоч і не закохані одні в одних, але можуть робити анонімні компліменти одні одним, дарувати валентинки, – каже Наталія. – Головне – не думати, що зараз війна і не час для свята. Час – хоч і для такого комерціалізованого, як День Валентина.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.