Ресторан кримськотатарської кухні «Курултай» в Івано-Франківську використовує смачну кухню, щоб розповідати відвідувачам про традиції гордого народу.
Відкрив його ветеран російсько-української війни Іван Артюшков, родом з Одещини. Він каже, під час контрнаступу з побратимами планували звільнити Крим. Але натомість поки що поширює його культуру, пише Репортер.
Воював з братом і батьком
Іван Артюшков родом з Білгород-Дністровського, але майже всі свідоме життя прожив в Одесі. У ресторанну сферу потрапив ще у студентські роки. З того часу змінив багато професій.
Я працював офіціантом, барменом, менеджером. Досвід, здобутий на кожній посаді, згодом дуже допоміг, коли я знайшов себе саме в управлінні, – розповідає Іван Артюшков. – Тоді відкрив свій заклад в Одесі, але розпочалася повномасштабна війна. Спочатку у військкомат було важко потрапити, та всі намагалися щось робити: формувалася тероборона, люди укріпляли пляжі, пам’ятники. 26 лютого ми з братом і батьком пішли в ЗСУ. Тоді дружина звільнилася з роботи і ще якийсь час бізнес працював, я долучався дистаційно. Але потім його довелось віддати, бо мені вже було не до того.
Спочатку Іван Артюшков прослужив два місяці у ЗСУ, а потім перевівся у Нацгвардію, в «Азов». Там потрапив у розвідку, воював на Херсонщині. Загалом прослужив понад рік.
Читайте: Кав’ярня з душею. Тетяна Васильєва з Маріуполя відкрила у Франківську вже другий заклад
У серпні 2023 року брат Івана зник безвісти на Луганщині. Через цю трагічну подію Іван Артюшков демобілізувався.
У нас з братом не було дітей і не хотілося, щоб історія нашого роду закінчилася. Тож я ще кілька місяців послужив і демобілізувався, – каже військовий. – А наш батько вирішив служити далі. Зараз він уже підполковник, комбат.
Жити змістовне життя
Після армії Іван Артюшков вирішив повернутися до ресторанної справи. Так познайомився зі своїм теперішнім партнером по бізнесу, який якраз шукав співвласника для нового закладу в Івано-Франківську. Уже через тиждень після демобілізації ветеран приїхав у Франківську – вперше в житті. А ще через тиждень вони з дружиною розпочали ремонт у приміщення на стометрівці.
Коли я повернувся додому з війни, то розумів, що просто сидіти без діла – безглуздо, треба жити змістовне життя. Там багато чого переосмислюєш, – каже Іван Артюшков. – З точки зору бізнес-процесів, відкрити ресторан навіть у знайомому місті доволі складно, а у незнайомому й поготів. Але, якщо порівнювати з моїм минулим життям, від якого тоді пройшов тільки місяць, це було нескладно. Тому що ті речі, які стаються на війні, виховують у тебе рішучість, розуміння страху міняється, порівняно з цивільним життям. Тому в мене був ентузіазм і рішучість рухатися вперед.
Після відкриття ресторану з Іваном зв’язалася Івано-Франківська служба зайнятості. Її працівники розповіли підприємцю про державні гранти, за якими можна отримати фінансову підтримку. Так через місяць уже вдалося отримати грантову підтримку.
Читайте: Жити на два міста. Як нові мешканці Франківська відкривають тут бізнес
Це нам дуже допомогло, тому що попереду було літо, був потрібен літній майданчик, нове обладнання. Бо відкрити заклад недостатньо, він завжди вимагає розвитку. А особливо у Франківську, тут людей треба бавити, вони досить вибагливі, – говорить Іван Артюшков. – Отримати грант було нескладно, а може, мені пощастило. Бо, наскільки я знаю, не всі отримують з першого разу, там досить високі вимоги до бізнес-плану. Але треба пробувати.
За словами ветерана, багато його знайомих, які повертаються з війни, потребують фінансової підтримки, щоб знайти себе у цивільному житті. Тож такі програми дуже допомагають.
Як повідомили у міському центрі зайнятості, минулого року гранти для ветеранів отримали 68 заявників з Івано-Франківщини. Серед них – 46 учасників бойових дій і 22 дружини ветеранів. Тепер вони мають створити на Прикарпатті щонайменше 147 нових робочих місць.
З повагою до культури Криму
«Курултай» у перекладі з кримськотатарської – зібрання, з’їзд, де розв’язують найважливіші проблеми. Всупереч серйозній назві, в інтер’єрі закладу – ніби різнобарвна східна казка: вишиті подушки, люстри з мозаїкою, карта Криму.
У кримськотатарській, як і в українській, культурі є дуже багато символізму – у вишивках, орнаментах, – каже Іван Артюшков. – У них є національний орнамент – орнек – саме в ньому виконаний весь дизайн закладу. Усе тут робили із консультаціями з кримськими татарами. Усі кримці, з якими я познайомився, дуже щирі, діляться усім, бо їм важливо, щоб їхня культура розвивалась і транслювалася. А розпис на стіні на другому поверсі виконав відомий кримський кераміст Рустем Скибін. Він дозволив перенести сюди й використати цей елемент із мозаїчної стіни, яку раніше створив у Криму.
За словами Івана Артюшкова, ідея відкрити ресторан саме у цій тематиці виникла невипадково. Зокрема, його служба на Херсонщині припала саме на контрнаступ. Тоді у військових було чітке бажання і впевненість, що вдасться дійти до Криму.
Читайте: Ветеран Михайло Дамаскін “витягує” себе й товаришів спортом (ВІДЕО)
А ще я помітив, що людей у довгостроковій перспективі об’єднує саме культура, традиції і спільні ідеї, – говорить Артюшков. – Тому вирішив зробити щось змістовне, показати культуру нашого братського народу. Бо, на жаль, поки біда не постукає до нас, ми не звертаємо увагу на сусіда. А, почавши вивчати кримськотатарську культуру, я зрозумів, що у нас дуже багато спільного. Зокрема у стосунках з північним сусідом, який все життя намагається знищити як українців, так і кримських татар.
Крім оздоблення, кримськотатарські традиції вчуваються у «Курултаї» всюди. Зокрема, на фоні постійно грає традиційна музика. А у меню – такі страви як чібереки, джантики, люля кебаби, лагман та інше. А серед відвідувачів хоч і є кримські татари, але більшість – франківці.
Я не маю права навчати людей, але можна їх надихнути, зацікавити, – каже Іван Артюшков. – Бачу, коли людина приходить вперше, то вона звертає увагу, що тут гарно, цікаво, смачно. А вдруге, втретє уже ставить собі питання – що це за малюнки, що за страви. Отримуючи відповіді на ці запитання, вона потрохи вивчає кримськотатарську культуру – і це вже добре.
Авторка: Ольга Романська
