Локі фон Дорн – небінарна трансгендерна людина, родом з Дніпра. До повномасштабного вторгнення він будував акторську кар’єру в своєму місті, а зараз мешкає у Берліні. Тут разом з однодумцями створив організацію Kwitne Queer, яка відстоює права ЛГБТ+ людей з України. Також тут займається зоозахисним активізмом, влаштовував акції та марші за права тварин.
«Репортер» поговорив з Локі у Берліні про тамтешнє становище українців, боротьбу за видимість у німецькому суспільстві й толерантність до тих, хто відрізняється від більшості. Далі розповідає сам Локі фон Дорн, пише Репортер.
Про труднощі створення громадської організації у Німеччині
Kwitne Queer – перша і поки єдина офіційна українська ЛГБТ+ організація в Німеччині. Ми існуємо вже два роки. Приблизно стільки часу пішло на офіційну реєстрацію, а в цей час ми працювали на волонтерських засадах.
Причиною був запит влаштувати саме українську спільноту окремо від інших. Коли ми приїхали сюди, тут не було нічого українського. Були російські організації, які вже існують тут по 10 років. Наприклад, «Квартира», куди стікаються люди за допомогою з усього пострадянського простору. Багато українців теж туди потрапляють.
Тому ми зібралися у грудні 2022 року й написали статут, який відправили до німецької системи. Спочатку тут перевіряють наш статут на те, що ми дійсно неприбуткова організація, потім це підтверджує фінансове міністерство. Далі у суді призначають податковий номер. Загалом, система дуже бюрократизована.
Читайте: Наметовий табір, бюрократія і підтримка. Як живуть українські біженки у Німеччині
Напрямки діяльності
Основна мета нашої діяльності – це створення і підтримка української ЛГБТ+ спільноти у Німеччині. А також підвищення рівня толерантності у загальній українській спільноті тут. Бо ми всі спілкуємось. Будь-яке біженське ком’юніті – це крихка бульбашка, твоя маленька сім’я. Ти можеш інтегруватися у місцеве суспільство, але зазвичай залишаєшся у зв’язку зі своєю спільнотою і маєш з нею співіснувати.
ЛГБТ+ спільнота у Берліні досить велика. Переважно, ЛГБТ+ люди залишаються саме у столиці, бо тут найбезпечніше для них місце. Тут є всі потрібні сервіси, легше отримати медичну допомогу, зокрема транслюдям, більший шанс потрапити до лікаря, який володіє іншими мовами, а не лише німецькою. Загалом, є десь 150 людей, з якими ми постійно спілкуємось.
Про важкість інтегруватись
Моє враження через два роки дуже відрізняється від того, що було на початку. Спершу здавалося: вау, як класно, всі одягаються як хочуть, ніхто ні на кого не звертає уваги, всі почуваються вільно й захищено. Бо квір-українці втікають не тільки від війни, а й від погіршення ситуації з правами ЛГБТ+ в Україні, адже під час війни може збільшуватися вплив більш радикальних рухів. Тут люди шукають більш захищене середовище.
Але, поживши тут якийсь час, ти стикаєшся з реальністю, що насправді ти один, ти все одно отримуєш тавро іноземця-біженця, які вже всім трохи набридли. Ти назавжди іноземець, який буде спілкуватися не дуже доброю німецькою або просто англійською. З такими ознаками не виходить легко доєднатися до будь-якої спільноти, особливо місцевої.
Читайте: Жінки говорять. У Франківську відомі поетки читали вірші про війну, любов і менструацію
Про негатив від росіян
Був випадок, коли хлопчика викинув у річку росіянин, бо той розмовляв українською. Одного разу жінку з матір’ю вбили, а дитину викрали – там теж була залучена росіянка. Ще в одному німецькому місті росіянин вбив двох українських солдатів, які були тут на лікуванні.
Росіян тут живе безліч, до того ж роками. Приїжджають і нові, ті, хто не хоче йти воювати. Вони, щоправда, менш зухвалі, ніж ті, хто тут уже довго і почувається господарем життя.
Німеччина дуже толерантна у своїй політиці. Тут є голос для кого завгодно – на жаль, і для росіян теж.
Про підтримку України в політиці
Ми комунікуємо з політичними партіями. Нас підтримує Партія зелених – Bündnis 90/Die Grünen. А ще у німецькому Бундестазі є депутатка-українка Лілія Усик.
Як і в кожному суспільстві, тут є прошарок розумних людей, які читають і аналізують інформацію, а є жертви популізму. Зараз підтримка українців не така масова, як була на початку. Але є люди, які від початку були стійкі у своїх переконаннях, вони залишаються на нашому боці. І часто навіть стають диваками, тому що досі за Україну – бо це вже не модно. Україна, Палестина – на жаль, це тренди, які змінюються.
Про ставлення українців до квір-людей
За ці два роки наша організація увійшла до складу Альянсу українських організацій у Німеччині, до якого, до речі, входить і Українська православна церква, і вони теж за нас голосували.
А також вперше в історії український посол у Німеччині на офіційному рівні приєднався до Прайду, підтримав нашу українську колону – як у 2023, так і в 2024 році. Посол Олексій Макеєв – взагалі дуже відкрита людина, постійно контактує з українською спільнотою. Нас підтримав і мер Берліна Кай Вагнер, він теж читав промову з нашої платформи на параді.
Читайте: Коли геї стануть рівними. Непроста розмова з франківцями про камінгаут та гомофобію
Все це – дуже серйозний крок для України на тлі наших відносин з іноземними державами. Зокрема, це показує, що Україна підтримує європейські цінності. Ми виносимо на прайд фото українських військових з ЛГБТ-спільноти, які зараз боронять нашу країну. І всі мають розуміти, що це – така сама частина суспільства і так само жертвує своїми життями, здоров’ям на полі бою.
У нас є події, які ми проводимо спільно з іншими українськими організаціями, а також з німецькими та іншими мігрантськими організаціями. Також влаштовуємо безкоштовні заняття з йоги, куди може приходити будь-хто, за умови, що усі ставитимуться одні до одних з повагою. Тому там люди різного віку і різних поглядів, які не зважають на те, хто як виглядає. Люди звикають, що ми – одна сім’я і не виживемо, якщо будемо сваритися між собою.
Приводів сваритися в українців багато, ми виросли в різних містах, у різний час, але усі ми – українці і складаємо наше суспільство. Головне, що ми за одні цінності: хочемо не до росії, а до Європи.
До речі, головний рупор України в Німеччині – це дизайнер Френк Вільде, він відкритий гей, ікона берлінського Прайду. Він з’являвся в українській пресі. Тож Україна має з цим змиритись, що основна підтримка в Німеччині – саме від нього.
Але уже є поступ у нас в цьому плані. Люди поїздили по світу, побачили, що всі різні й ніхто на них не показує пальцем. Українці взагалі дуже швидко розвиваються і дуже гнучкі. Тому ми розвинемось і в цьому плані.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.