Громадська організація «Родини загиблих захисників і захисниць Івано-Франківська» опікується тими, хто втратив найдорожчих на війні. Рідним загиблих військових намагаються повернути жагу до життя і реабілітувати психологічно.
Недавно організація стала переможницею грантового конкурсу від Urban Space 100 й отримає фінансування на ще один проєкт – відновлення за допомогою творчості, пише Репортер.
Свічка у пам’ять про воїна
Проєкт «Майстерня пам’яті: відновлення через творчість» отримав 52,8 тис грн гранту від Urban Space 100. Гроші підуть на закупівлю матеріалів для майстеркласів та занять з гончарства. Їх влаштовуватимуть для батьків, дружин та дітей загиблих військових.
Суть майстеркласів не просто у тому, щоб щось сплести чи виготовити, – пояснює співорганізаторка ГО Галина Батюк. – Їх проводитиме психологиня та тренерка з творчого рефреймінгу Наталія Мельникова. Через знайомство, роботу в групі, учасників налаштовуватимуть на самовідновлення.
З учасницями та учасниками планують створювати декоративні іграшки, магніти, фуд-букети. Перший майстерклас називатиметься «Свічка пам’яті». На ньому планують створити спеціальні свічки, які можна буде запалити на Різдво, у спомин про синів, чоловіків, батьків, що загинули на війні.
Читайте: Різьблення – як реабілітація. Василь Семко з Перегінська створює унікальні роботи з дерева
Крім майстеркласів, основою проєкту є курси з кераміки. Їх проводитимуть у школі кераміста Володимира Рожнова, який уже багато років проводить реабілітаційні заняття з ветеранами та іншими вразливими категоріями населення.
Курси запланували на три місяці – з грудня по лютий. Але, якщо фінансування надійде швидше, готові стартувати скоріше.
«Після втрати відчуваєш себе чужим»
Серед інших, планують зосередитися на допомозі внутрішньо переміщеним людям, які втратили рідних на війні. Таких в організації – понад чверть.
Недавно до нас звернулася жінка з Мелітополя. Вона уже два роки у Франківську, але недавно втратила чоловіка, – каже Галина Батюк. – У нашому місті вона нікого не знає, тож почувається ще більш самотньо. Тому ВПО, які втратили рідних, це окрема категорія, якій ми допомагаємо, бо вони пережили все. І якщо відчувають погане ставлення до себе, то переживають ще гірше.
Читайте: Вони загинули за Україну. Старший сержант Артем Гуртовий
Такі заняття чи майстеркласи – дуже важливі. Внутрішньо переміщені українці знайомляться, зближуються як з місцевими, так і між собою, – розповідає членкиня організації Дар’я Гуртова. – Ми можемо бути з різних областей, не знати одні одних, але це нас і об’єднує. Бо ми втратили не лише близьку людину, а й наш дім. Тож нам є, про що спілкуватися, і на таких заходах це робити легше. Бо після втрати ти відчуваєш себе чужим у місті – як би воно тебе не приймало.
Дар’я Гуртова разом з малими доньками переїхала в Івано-Франківськ уже після смерті чоловіка, Артема Гуртового. Він служив у 3 прикордонному загоні імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Загинув 10 травня 2022 року під час виконання бойових завдань. Дар’я розповідає: в особистій реабілітації їй теж дуже допомогла творчість.
Саме на заняттях з малювання я почала більше спілкуватися з іншими дівчатами, – розповідає Дар’я Гуртова. – Хоч теж спочатку думала: “Чого я туди піду, я нікого там не знаю”. Але побачила на фото, що на заходах цікаво. А коли один раз прийшла, то хочеться ще. У нас на майстеркласах зазвичай із 10 людей десь 3-4 – ВПО.
Від фітнесу до малювання
Справді, як розповідає Галина Батюк, залучити на заходи людей, які переживають втрату, досить важко. Зазвичай вони закриваються в собі. Перед кожною подією у групі в соцмережах роблять опитування, хто прийде.
Всього в організації зараз – понад 200 членів. І постійно звертаються нові люди, які втратили близьких. Їм намагаються допомогти з усіма потребами, зокрема і з психологічною допомогою.
Ми рекомендуємо звертатися до психологів як тим, хто недавно втратив близьку людину, так і тим, хто вже давно переживає втрату. Бо у нас є люди, які втратили близьких два роки тому, але досі не справляються, – каже Галина Батюк.
Чоловік Галини – Сергій Батюк – загинув 28 червня 2022 року. Воювати пішов добровольцем, служив у 102 бригаді тероборони ЗСУ.
Важливо зібратися в групу і бачитись між собою. Намагаємось створити атмосферу єдності, – говорить Галина Батюк. – Художниця, яка проводить у нас заняття, каже, що бачить результат, люди стали відкритіші, більше посміхатися. Ще у нас щочетверга є заняття зі скандинавської ходьби – приходить багато старших людей. Так само – на фітнес, пілатес.
Влітку для членів організації, які завершили свою роботу в групі психологічної підтримки, організовували тижневий ретрит у Карпатах. Це дуже допомогло відновитися, каже Галина Батюк. Але ефект не триває довго, тож людей треба підтримувати постійно.
Однак, рідні загиблих не втомлюються і самі допомагати тим, хто воює зараз. Зокрема, приєднуються до ініціативи «Маскувальні феї» та плетуть сітки для військових та їхньої техніки. Людей завжди потрібно, тож можна долучитися.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.