Коли Андрій Кориневич пішов на війну, йому було 22 роки. Зараз 32 і вже майже 10 років він «азовець». Позаду 86 днів оборони Маріуполя, полон, обмін. Зараз Андрій повернувся на службу та у Франківську набирає до «Азову» вмотивованих рекрутів, пише Репортер.
Важливе кожне життя
Від прізвища Андрій має позивний Корінь. Каже, позивний для військового – це його візитка. Адже по ньому можна зрозуміти характер людини.
В Андрія позивний ще з часів Пласту, в який вступив у 2009 році. Потім довго займався військовою реконструкцією, зокрема, періодом Галицько-Волинського князівства. Мав обладунки, бився на мечах і сокирах під час фестивалів і там також був – Корінь.
Каже, все те прививало правильні ідеї, тому, коли почалася Революція Гідності, Андрій брав там активну участь. Далі приєднався до організації «Патріот України», яка мала осередок в Івано-Франківську, а звідти потрапив до «Азову».
У січні 2015 року я підписав свій перший контракт, який фактично триває й досі, просто міняється назва підрозділу, – говорить Андрій Кориневич. – У січні 2025 року буде вже 10 років військової служби в одному підрозділі – у моєму «Азові».
За словами Андрія, у 2014 році курс молодого бійця, який він проходив, і зараз – це різні речі. Тоді це були базові навчання з володіння зброєю, медицини, саперної справи.
Нині це називається – базовий курс підготовки бійця (БКПБ), – розповідає Корінь. – Туди входить курс стрільби, тактики, медицини, орієнтування на місцевості. Курси займають шість тижнів, а для спеціалістів тилового напрямку – п’ять.
За словами Андрія Кориневича, після закінчення курсу людина потрапляє у свій підрозділ і там далі готується.
Тобто одразу на штурм нікого не кидають, – запевняє військовий. – Поступово готують, аби людина звикла до того, що відбувається на передовій. Для нас у підрозділі важливе кожне життя і цілісність особового складу.
Якщо ж людина не пройшла БКБП, здалась або відмовилась від проходження БКБП то її переводять у підрозділ для тилових робіт. Наприклад, допомагати на складі такелажником. Перездати екзамени на БКБП можна з дозволу інструкторів.
Якщо ж людина не згідна з цим, то її перенаправляють в іншу частину Національної гвардії України, бо до БКБП допускаються лише ті, хто вже підписав контракт з Нацгвардією, – пояснює Корінь.
Тиждень на сім місяців
24 лютого 2022 року я зустрів на базі в селі Урзуф, – пригадує Андрій Кориневич. – Був командиром взводу з ремонту автомобільної техніки. Разом з ротою готувалися до виїзду в Маріуполь. Вже о восьмій ранку були на заводі «Азовсталь», який через пару тижнів стане нашою фортецею. Нашим основним завданням була евакуація підбитої техніки, її ремонт, а також допомога в обороні міста.
За словами Андрія, за три дні до вторгнення в них терміново зібрали командирів. Зрозумів, насувається щось серйозне. Зателефонував батькові, аби той приїхав і забрав дружину до Франківська.
Я ще сказав їй, мовляв, на тиждень відправлю тебе у відпустку, – згадує Корінь. – А зустрілися ми через сім місяців вже у Франківську. Вона в лютому поїхала, а у вересні 2022 року мене обміняли. Хлопці ще досі в полоні. Вороги дуже сильно нас не люблять, бо ми ідейні. Тому росія й не відпускає наших хлопців, бо знає, що ми будемо вертаємося у стрій.
Людина має бути свідомою
Нині Андрій – заступник командира батальйону з технічної частини та озброєння. З серпня минулого року зі своєю групою займався евакуацією підбитої техніки. Виїздили в Серебрянський ліс, в інші гарячі точки, забирали все, що можна повернути у стрій.
Останній раз хлопці без мене ходили, то забрали ворожий БМП-2 з рештками російських солдат, – розповідає Андрій Кориневич. – Потім наші танкісти захопили російський танк, його ми теж забирали.
Каже, це великий ризик, але евакуаційна група їде лише перевіреними маршрутами та працює з технікою, з якою вже попрацювали сапери.
Втім, якщо немає доцільності використання евакуаційної групи, вона туди не поїде. Нема такого, що не цікавить – треба зробити у будь-якому разі. Техніка – це добре, але люди цінніші, – запевняє Кориневич.
Нині Андрій в Івано-Франківську. Нещодавно його дружина народила донечку, тому його перевели на роботу з рекрутингу. Він проводить співбесіди з кандидатами з Прикарпаття, каже, співбесіду проходять не всі.
До повномасштабки у нас регулярно приходили 30 людей, – розповідає Андрій. – Набори були серйозні, але з 30 лишалося п’ять. Коли я проводжу співбесіду, то акцентую увагу на шкідливих звичках і вміннях. І попереджаю, мовляв, ви зі своїми вміннями можете бути лише піхотинцем, а ви зі своїми шкідливими звичками взагалі нам не підходите. Людина має бути свідомою, з ясним розумом.
Насамперед говорить Кориневич, «Азов» чекає вмотивованих добровольців. Людина має бути готова до всіх важкостей служби, мусить розуміти, куди вона йде.
У нас нема плану, що має бути набрана якась певна кількість людей, – пояснює військовий. – Набираємо стільки, скільки хочуть служити в «Азові». У 20 років доброволець може прийти тільки зі згоди батьків. Якщо людині більше 25 років – ласкаво просимо.
Каже, кожній людині обирають посаду – виключно так, як бачить її командир. Якщо це піхотинець – він буде в піхоті, якщо водій-професіонал, то піде водієм. Якщо це кухар – буде кухарем. Усе просто й прозоро.
В «Азові» кожна професія дуже цінна, – говорить Андрій Кориневич. – У штурмовики беруть не всіх. Крім основних військових спеціальностей, є багато тилових, їх також треба закривати. Люди потрібні й там.
Подати заявку до “Азову” можна за посиланням azov.org.ua
Авторка: Світлана Лелик
Стаття створена за підтримки проєкту стипендій програми «Голоси України» в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Фонд жодним чином не впливає на контент і не несе за нього відповідальність.
