Психологи стверджують, що на загрозу людина реагує трьома типовими станами – бий, біжи, замри. Але у старшого механіка-водія танкового батальйону 10 бригади «Едельвейс» сержанта Володимира Архамули реакція буде інакша – наздогнати й забити.
«Киянам я б поставив пам’ятник»
За життєписом Володимира Архамули можна вивчати новітню історію України. Народився у 1972 році в селі Вільшаниця Тисменицького району. Вивчився на тракториста, працював у колгоспі.
У 1990-му пішов на строкову, потрапив в артилерію. Там отримав позивний «Бандера». Пояснює це просто: «Бо я з Галичини і люблю Україну. Так само, як і він любив». Демобілізувався вже за незалежності.
Коли спалахнула Революція Гідності, Володимир вирушив на Майдан.
Тоді я зрозумів, що українців не здолає жодна армія світу. У грудні, на сильному морозі, нас поливали водою з пожежної машини, але ніхто не розбігався, – згадує він. – На Інститутській ми йшли з фанерними щитами проти озброєних до зубів беркутівців. І перемогли. А киянам я б поставив пам’ятник. Після роботи вони приїжджали до нас, привозили гарячу їжу, медикаменти, інші необхідні речі. Без їхньої підтримки ми б не вистояли.
Читайте: Вісім днів на нулі. Як танкісти з 10 бригади воювали в піхоті (ФОТО)
Потім почалася АТО. У 2015-му чоловік добровільно призвався у 59 механізовану бригаду. Для цього йому довелось збрехати. Шість років перед тим Архамула переніс важкий інсульт, отримав ІІІ групу інвалідності. На медкомісії лікарка згадала про це. Але сержант запевнив, що то був його брат…
Цього разу він потрапив до танкової роти.
Це був якийсь дитячий садочок, а не війна – говорить механік-водій. – Згідно з Мінськими угодами, важке озброєння відвели на 30 км. До нас регулярно приїздили ОБСЄшники, які рахували, чи всі танки на місці й чи змащені стволи. Аби ми, не дай Боже, з них не стрілили. Активних бойових дій не було.
Далі Володимир Архамула працював на будовах, наприклад, на «Липках» у Франківську. Об’єкт здали в листопаді, майже всю зиму просидів удома, зробив закордонний паспорт.
Навесні збирався на заробітки до Польщі – не судилося.
Ранком 24 лютого мені зателефонував заступник начальника РТЦК. Запитав, чи знаю що відбувається та чи готовий служити, – пригадує Володимир. – За пару годин я разом з односельцями-атовцями знайшов машину і вирушив у район. На медкомісії про інвалідність нічого не сказав, а мене й не питали. Вже ввечері потрапив у 10 окрему гірсько-штурмову бригаду.
Друг буває залізним
Дуже швидко «Бандера» став у батальйоні одним із найкращих механіків-водіїв – мехводів. Це відповідально, бо від мехвода залежить життя екіпажу. Він має швидко думати, приймати рішення, уважно «читати» дорогу.
Був випадок, коли через неуважність механіка-водія, наш Т-72 потрапив у вирву від снаряда, застряг і був знищений ворожими дронами.
На фото часто можна побачити танкістів густо обліплених багнюкою. Зазвичай це мехводи, адже коли танк рухається по-похідному, він виглядає з люка, тримаючи руки на важелях. До речі, у Т-72 є 7 передніх передач, одна задня, два важелі замість керма та щиток приборів ліворуч. Танкісти жартують, що справжній мехвод має трохи косити на ліве око.
Читайте: Як танкісти 10 бригади “привітали” ворога зі святом Покрови (ФОТО)
На трасі бойова машина може розвивати швидкість до 60 км, – каже сержант Архамула, – а по горбах суне десь під 30. Зрозуміло, що після дощу вся багнюка летить тобі в обличчя, жодні окуляри не рятують. Особисто я закриваю одне око та примружую інше. Потім, коли бруд підсихає, віддряпую те, що було закрито. За роки війни напевно з’їв не один кілограм багнюки.
Найкращі танкісти виходять з трактористів, вважає Володимир.
Бо танк – то є великий трактор, і фермер з ним швидко розбереться. Головне, аби було бажання навчитись.
Хлопці з батальйону жартують, що сержант Архамула любить танк більше за свою жінку. Кожного ранку, коли він приходить на стоянку, гладить правий підкрилок, цілує його і питає, як в танка справи.
Танк – то мій бойовий друг, – каже Володимир. – І він має душу. Як ти ставишся до техніки, так і вона до тебе. Насамперед машина потребує постійного обслуговування. Першим ділом я дивлюсь під днище, чи немає підтікань. Зазвичай ми повертаємося з виїздів затемно, тож, якщо щось не так, то на ранок назбирується калабанька. Потім перевірити рівень масла у двигуні і трансмісії, влітку – воду в радіаторі, взимку – антифриз.
Мехвод має знати все по техчастині, вміти відремонтувати все і в будь-якій ситуації залишатись спокійним. У свій танк треба вірити, особливо якщо ти його перед тим якісно обслужив, а не на… відчепись. Ну і, звісно, сподіватись на Бога. Перед кожним бойовим виїздом я читаю “Отче наш”.
Броня слабких не терпить
Танкісти їдуть на виїзди без бронежилетів, бо танк – це один великий бронік. Механіка-водія взагалі захищає найтовстіша броня попереду.
Втім, є нюанс. Під ногами в нього порівняно тонке днище, тож у разі наїзду на міну буде кепсько.
Також для мехвода є проблемою покинути пошкоджену машину.
У бойовому положенні він задраює люк, над яким рухається гармата. Коли танк підбивають, навідник має повернути башту, щоб дати змогу вилізти мехводу, інакше він лишиться заблокований. Звісно, є тумблер «Аварійний поворот ковпака», але він працює, коли в системі є струм. У разі знеструмлення, гармата опускається на люк. Ще є варіант відкинути спинку і вилізти спиною вперед через місце навідника. Але це потребує певних акробатичних навичок.
Читайте: Навідник танка з бригади «Едельвейс» Микола Ватаман: «Хочеш жити – усьому навчишся швидко»
Ще є десантний люк внизу, в народі – люк героя. Втім, й тут не все просто. По перше, танк має стояти рівно, щоб між днищем і землею був простір. По друге, для цього необхідно зняти спинку, демонтувати сидіння, відчинити люк. Зробити це складно, бо простір малий.
Відтак процедура займе кілька хвилин, а при враженні в екіпажу час йде на секунди, щоб залишити танк, доки не здетонував боєкомплект. Одним словом – без варіантів. Тому вся надія на побратимів, які, перш ніж рятуватись самі, розвернуть башту і дадуть можливість врятуватись мехводу.
Перший бій сержант Архамула прийняв біля села Тетерівське, що на Київщині, у березні 2022.
Ми отримали задачу двома танками прочесати посадку. Їхали лісовою дорогою. Вже при виїзді побачив між соснами ворожу БМП. Навідник, вже покійний, Василь Гуйтенюк поклав туди снаряд і вона якось легко спалахнула. У той самий час інший наш танк знищив три ворожих БТР, – згадує Володимир Архамула. – Зізнаюсь, у тому бою взяв гріх на душу. У триплекс засік, що з окопу виглядають чотири голови у російських шоломах. Заїхав туди й розвернувся на місці.
А у грудні 2023 року сталося справжнє диво.
Тоді 10-табригада вже давно перебувала на Донбасі й вела запеклі бої в районі села Берестове. Того дня екіпаж, де був Архамула, отримав задачу виїхати на стрільбу прямим наведенням та відпрацювати по москальських позиціях. Це потребує величезної злагодженості екіпажу. Особливо важлива роль мехвода, оскільки після кожного пострілу він робить відкат назад на 5-10 метрів, а потім повертається на вихідну позицію. Це не дає противнику прицілитись, поки навідник перезаряджається, адже в рухому ціль влучити важко.
Читайте: Танкова швидка. Як Дядя Міша з Коломиї «лікує» техніку 10 бригади
Встигли зробити 8 пострілів, як по танку прилетів ворожий ПТУР, але промазав. Завдяки вчасним відкатам. Навідник Олег Двірник зробив ще два постріли – і знову поруч вибухнув ПТУР. Але танкісти продовжували методично нищити ворога. Вибухом третього ПТУРа розбило триплекс мехвода. «Бандера» доповів командиру Олександру Никоненко, що майже нічого не бачить, і той дав команду відступити. Це їх врятувало.
Спочатку думали швидко поміняти триплекс, дозавантажити БК, повернутись і добити москалів. Втім, виявилось, що один з осколків суттєво пошкодив ствол гармати. Якби навідник здійснив постріл, ствол розірвало б і хлопців у башті посікло осколками.
Пора ставати чоловіками
Службою Володимир Архамула задоволений. Проблем із забезпеченням немає, а годують так, що з 50 розміру форми мусив перебиратись у 54.
Колектив у нас гарний. Тут усі – мої брати. А хто косить в тилу – підари, які хочуть бути рабами. Кожен має страх, але він не повинен панувати над тобою, – каже Володимир Архамула. – Терпіти не можу ухилянтів. Вони сподіваються, що ми вічно будемо захищати і свої, і їхні сім’ї? Третій рік воюємо, є поранення, контузії, тут молоді сивіють, жінок і дітей бачимо раз на пів року.
Звісно, кожен обирає свій шлях у житті. Але чоловік – не тільки годувальник, але й захисник. І якщо він не хоче захищати, то який він чоловік? Так, якийсь придаток з банківською карткою та первинними статевими ознаками. Тож пора ставати чоловіками і не ховатись від ТЦК. А вакансій у нас в батальйоні вистачить.
Автор: майор Іван Бондарев
Comments are closed.