На початку весни минулого року у Косові запрацювала майстерня, яку зараз уже знає чимало військових, їхніх рідних та волонтерів. Адже майстерня «План Б» створює круті принти на футболках та худі для захисників України.
Мілітарі естетика – це також важливо, вважають художники та засновники майстерні Олексій Бондаренко та Богдан Луканюк, пише Репортер.
Допомагати тим, що вмієш
Олексій Бондаренко та Богдан Луканюк – обидвоє навчалися у Косівському інституті, а ще вони куми. У кожного, кажуть, був і є свій план «А», але коли почалася війна, зрозуміли, що потрібен «План Б». Так назвали і свою майстерню, де створюють принти на військову та патріотичну тематику.
За словами Олексія, все почалося з того, що у 74 батальйоні 102 бригади ТрО воюють багато косівських хлопців – їхніх знайомих, друзів, родичів. Тож Олексій з Богданом допомагали зібрати для них гроші на снайперський комплекс.
І щось воно туго йшло, бо я далеко не блогер і гроші збирати не вмію, – зізнається Олексій. – Тому вирішив, що зроблю принт, продам його, продам футболки і саме так збиратиму гроші.
Читайте також: Що там в небі? Франківець Михайло Тутов робить прилади РЕР для побратимів
Отож, зробили один тираж в одній друкарні, другий. І так вийшло, що з чотирьох тиражів, лише один був більш-менш нормальний. Олексій з Богданом вирішили, мовляв, скільки можна – треба робити свою друкарню. Так і з’явився «План Б».
До речі, продажем футболок з того тиражу вдалося назбирати для 74 батальйону на снайперський комплекс.
53 тисячі за футболку
Перший принт і продукт майстерні «План Б» – це були футболки для коломийської «десятки», зокрема, для медроти «едельвейсів».
Потім для 108 батальйону, бо там також воює багато косівських. Знайомий із 108 бату попросив Олексія, аби зробив для них принт. Далі у 108 батальйону піддивився і 109-й, також захотіли собі своє.
У кожного підрозділу є своя символіка, статутний патч, на ньому є якісь елементи, і хлопці просять якось адаптувати їх, перетворити, аби вийшло щось брутальне, красиве, моцне, – говорить Олексій Бондаренко.
Він паралельно працює для бренду М-Так і робить принти на футболках, в яких ходять і Володимир Зеленський, і Валерій Залужний та, каже, інші відомі люди.
Амбасадорами нашого «Плану Б» є Сергій Притула, Сергій Стерненко та Яніна Соколова, – говорить Бондаренко. – Вони носять наш мерч і так збирають для 108 бату на дрони. Ми не даємо у вільний продаж футболки з військовим принтом. Це у нас беруть тільки військові, але вони їх дарують тим, хто їм допомагає, аби під час ефірів рекламувати їхні підрозділи, щоб на них звертати увагу.
Також Олексій розповідає, що часто футболки вони розігрують на аукціонах. Наприклад, перша футболка з принтом «десятки» пішла з аукціону за 53 000 грн.
Нещодавно у Косів приїздив режисер Олесь Санін, презентував фільм про кінострічку «Довбуш». До цієї події Бондаренко зробив авторський принт – «Довбуш. То є мої гори». Ту футболку з аукціону продали за 13500 гривень. Виторгувані гроші віддали на РЕБ для медроти 10 бригади.
Усі принти для військових Олексій розробляє безкоштовно.
Адже найдорожча частина, каже, це саме створити принт, а сам друк уже набагато дешевше.
Якщо підрозділ замовляє свою якусь особливу символіку, то ми розробляємо це для них безкоштовно, – каже художник. – Та їм все одно це десь треба буде друкувати, тому вони друкують у нас, тим більше у нас дешевше.
А весь заробіток у «План Б» спрямовують на розвиток майстерні, на новіші станки.
Усі продукти пробують на собі, аби тканина була приємна до тіла і добре носилась, особливо у польових умовах. Аби принт добре тримався після численної кількості прання.
Це практично, як продовження нашої вишиванки, – каже про принти «Плану Б» Богдан Луканюк. – Справжня вишиванка, не декоративна – вона була сакральна. І ця сакральність передбачала, що кожен отвір на ній був захищений естетикою. У нас, наприклад, є принт заговорений. Тут напис: «Щоб кулі минали, щоб шаблі не брали».
Серед принтів – козацькі образи, багато скандинавських мотивів, локальні елементи та інше.
Хлопцям хотілося чогось драйвового
До речі, традиція брендування військових у нас з’явилась не так давно, і серед її початків був і Олексій Бондаренко.
Згадує, як до нього звернувся один з офіцерів ЗСУ й запропонував зробити щось для різних видів військ, якісь прикольні принти, аби ними можна було обмінюватися й дарувати тим самим американцям чи європейським інструкторам.
У них такий мерч популярний, і є практика, що вони дарують один одному під час навчань чи спільних завдань, – розказує Бондаренко. – А в нас на той момент були оці примітивні патчі ще із запахом радянщини – Україна з колосочком, з калинкою. А хлопцям хотілося чогось драйвового, з перехрещеними ножами, автоматами, черепами. Якоїсь такої брутальщини. Плюс на той момент почалися трансформація символіки Збройних сил, для ССО зробили символом вовкулаку і таке інше.
За словами Олексія під час Другої світової та під час в’єтнамської війни, американські військові наносили на одяг якісь зображення. Наприклад, на шкіряних куртках пілотів малювали різних пін-ап дівчат.
У них цьому надавалося велике значення і не було такої уставщини, – говорить Олексій. – А ми тишком малювали хіба дембельські альбоми. Тоді ніхто й не хотів особливо демонструвати, що він десь колись служив у радянській армії.
Не було якихось таких об’ємних цінностей, гонору, – каже Богдан. – Керуюча система не вважала за необхідне оестетичнювати цю структуру. Мали бути слухняні, покірні. Сказали фас – і вони погнали.
Ну, щось на кшталт як зараз – гарматне м’ясо. Для чого їм красива символіка, йому байдуже, в якій футболці помирати в українській посадці, – додає Олексій. – А нам не байдуже, в чому наш хлопець захищатиме свою країну.
Естетична складова будь-якого нового явища, навіть такого, як війна, як мілітарний напрямок – це показник зрілості нації, – вважає Богдан Луканюк. – Коли вже є естетика – це значить, що є вища стадія розвитку. І мені здається, естетична складова у війську має велике значення. Це та якість і сила, яку нічим не заміряєш.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.