Старший солдат Юрій Атаманюк – механік-водій 1 гірсько-штурмової роти 109 окремого батальйону 10 бригади «Едельвейс». Він не надто охоче розповідає про своє життя на війні. Каже, просто виконує свою роботу, як і решта військових. У свої 41 вже має за плечима чималий досвід армійського життя.
Після призову в 19 років, коли покинув рідне село Лозова Хмельницької області, служить донині. За цей час отримав позивний «Механік», який цілковито передає суть основної роботи Юрія, пише пресслужба батальйону.
Проте спілкування з побратимами «Механіка» розкриває його геть з іншого боку. І навіть трохи дивно: як це людина, котра ніколи не навчалась ремонту автотехніки, зараз може не лише відремонтувати просто будь-що, а й навчити цього інших. До Юрія потрапляють усі механіки-новачки в батальйоні, яких він скрупульозно навчає тонкощів ремесла.
Читайте: Що там в небі? Франківець Михайло Тутов робить прилади РЕР для побратимів
Крім того, важливі й обставини, в яких доводиться працювати Юрію Атаманюку.
Побратими в один голос стверджують, що це незамінна людина: відремонтувати може будь-що і в будь-яких умовах. Але не тільки за це військові так цінують «Механіка», бо за його скромністю ховається неабияка сміливість та сила волі, а іноді й героїзм.
Одного разу під час бою було два влучання ПТУРом у машину. Автомобіль отримав серйозні ушкодження, екіпаж був змушений його покинути. «Механік» працював пів ночі під обстрілами. Машина не лише поїхала, а ще й довгий час проїздила на виконання завдань.
Читайте: З полонини у степи. Історія вівчаря та військового Івана Максим’юка
Згадують також, як Юрію довелося міняти стартер в автомобілі вночі за 400 м від ворога, щохвилини ризикуючи бути поміченим. Під час важких боїв біля Яковлівки Атаманюк уночі, на полі, яке повністю прострілювалось ворогом, знімав запчастини з ворожої БМП, аби потім їх можна було використати для ремонту нашої техніки.
«Живучість» будь-якої техніки значно зростає, якщо вона потрапляє до Юрія Атаманюка.
Хлопці, виконуючи бойові завдання, навіть впевненіше почуваються на автомобілі чи БМП, знаючи, хто обслуговував машину.
«Механік» ніяково посміхається, коли запитуєш, чим він планує займатись після війни.
Моє життя в армії, тому наразі нічого іншого не планую, – каже Юрій Атаманюк. – Хочу лише побільше новачків ще навчити свого ремесла.
Віримо, що незабаром він зможе працювати під мирним небом, а не під обстрілами, й ремонтуючи автомобілі, а не БМП.
Читайте: На масаж до своїх. Як у Рогатині волонтери організували масажний кабінет для військових
Comments are closed.