Анотаційну дошку Ігорю Лудчаку відкрили в селі Угорники Івано-Франківської громади. Пам’ятний знак розташований на фасаді спеціальної школи, вихованцем якої був полеглий воїн, повідомляє Оper-info.

Він не просто тут навчався, він тут жив, тут проходили його найкращі дитячі роки. Кажуть, що війна забирає найкращих. І це дійсно так. Він був одним із кращих учнів нашого закладу, – каже директор школи Наталія Гаврилюк. – Завжди добрий, завжди всім допомагав, у нього були дуже великі плани. В нього ще молодші брати, які знаходяться у спеціальному закладі. Він оформляв документи на їхню опіку, хотів їх забрати, щоб вони були поруч з ним. Хотів одружитися. І нам було б набагато краще зустрітися всім на його весіллі. Але, на жаль, не судилося. Він народився, як ми всі, простою людиною, а загинув, як Герой. Ми маємо пам’ятати, що, дякуючи таким людям, ми з вами кожного ранку просинаємось, маємо змогу навчатися, відпочити і працювати далі. Бо доки живе наша пам’ять – доти вони будуть жити разом з нами.

Дякую директорці школи, що виховала й випустила в доросле життя такого мужнього чоловіка. Для мене він був братом, для когось побратимом, вуйком, кумом, племінником, сином. Ігор був хорошою людиною і хорошим братом. Дякую всім, хто прийшов сьогодні віддати йому шану, – каже Василь Лудчак.

Працьовитий, добрий, справжній друг, який вмів тримати слово і брати відповідальність на себе. Твоєю долею було стати Героєм. Героєм, про якого ми розповідатимемо цим дітям. Ти віддав своє юне життя, щоб у стінах рідної школи продовжував дзвеніти дзвоник. Щоб педагоги, які вчили і виховували тебе, продовжували виховувати інших діток, які цього потребують. Щиро дякуємо тобі за подвиг і низько схиляємо голови перед світлою твоєю пам’яттю, – говорить Мирослава Андрейчук.

Мав гарну фізичну підготовку, морально-психологічний стан, завдячуючи цій школі-інтернату. Адже на той час в нього батьків не було, виховувався він у школі. Прийшов до нас спокійний, гарний, впевнений у собі, мотивований, виконував всі накази беззаперечно й одним із перших став на захист нашої держави. На жаль, втратили одного з кращих наших військовослужбовців. Вічна йому пам’ять, – каже заступник командира частини, підполковник НГУ Юрій Павловський.

На жаль, ще одну дошку відкрили нашому Герою посмертно. Ігор виховувався в школі-інтернаті і після її закінчення одразу підписав контракт із Нацгвардією. Добровільно пішов воювати, хоч міг цього не робити. Але завдяки Ігорю і тисячам таких хлопців, ми маємо український тил. Ігор загинув у Серебрянських лісах, де загинуло дуже багато іванофранківців. Вічна пам’ять усім Героям. Ми докладемо всіх зусиль, щоб пам’ять була збережена не тільки в анотаційних дошках, фільмах, турнірах пам’яті. Пам’ятаймо, робімо все, щоб їхня пам’ять була збережена у віках, – підсумував міський голова Руслан Марцінків.
Мав гарну фізичну підготовку, морально-психологічний стан, завдячуючи цій школі-інтернату. Адже на той час в нього батьків не було, виховувався він у школі. Прийшов до нас спокійний, гарний, впевнений у собі, мотивований, виконував всі накази беззаперечно й одним із перших став на захист нашої держави. На жаль, втратили одного з кращих наших військовослужбовців. Вічна йому пам’ять, – каже заступник командира частини, підполковник НГУ Юрій Павловський.