У Першу світову мешканці Станиславова побачили російські війська третього вересня 1914 року. В авангарді йшла козацька сотня. Вершники дивувались багатству міста, але грабувати крамниці було заборонено, та й ніколи. Тоді вони стали грабувати мешканців, при чому робили це у досить оригінальний спосіб.
Козаки вираховували у натовпі пристойно вдягнутих людей і питали, котра година. Щойно жертва витягувала годинник, його одразу ж «конфісковували». Ті, хто намагався протестувати, отримували удар нагайкою. Вже в перший день окупації у мешканців міста (переважно євреїв) відібрали кілька сотень золотих і срібних годинників.
Тоді у Станиславові мешкав викладач української гімназії, доктор філософії Адріян Копистянський. Він був русофілом, і коли зустрів російський патруль, радісно вигукнув: «Дякувати Богу, ми вас побачили!».
Тоді молодий козак під’їхав до доктора й поставив сакраментальне запитання: «Котра година?». Викладач уже потягнувся до кишені, аж раптом помітив ланцюжок від золотого годинника, що звисав з козацької сумки. Тоді він одразу зорієнтувався: «Дякувати Богу, годинник у мене вже вкрали!». Козак засміявся й лишив доктора у спокої.
Пізніше Копистянський таки заприятелював з росіянами, і навіть разом із ними відступив зі Станиславова у наступному році.
