Військовослужбовець Ярослав Худайбергенов лікується в Івано-Франківській обласній клінічній лікарні через поранення, які отримав на Запорізькому напрямку. Бійцю ампутували праву ногу та готують до протезування.
Військовослужбовець долучився до проєкту “Сталеві духом”, щоб розповісти про свій досвід служби на фронті та допомогти з пошуком ресурсів на лікування фантомного болю побратимів, йдеться на сторінці медзакладу.
Ярославу Худайбергенову – 32. Він народився в сім’ї казаха й українки, мешкає в Сумах. До війни займався ремонтом автомобілів, зокрема, і для передачі в ЗСУ.
Близькі до кордону Суми зіткнулися з російською агресією в перший день широкомасштабного вторгнення. Чоловік розповідає, що окупанти на танках в’їхали в місто, стали на нічліг в мікрорайоні Баранівка, і «ми їх били, їхні танки палили…». 27 лютого разом з молодшим на два роки братом він пішов у військкомат, але їх тоді відправили додому. А через рік вручили повістки на блокпосту. На фронті зараз також їхній старший брат, якому 37.
Читайте також: “Аби лиш не поховало живцем”. Прикарпатець Степан Худа – про обстріли в лісах Кремінної
Ярослав воював на Запорізькому напрямку. Каже, що там були дуже інтенсивні бої, безперервні артилерійські й мінометні обстріли. Поранений він був наприкінці серпня під час артобстрілу.
Ми штурмували їхні позиції. Було три приходи, – згадує чоловік. – Перший – у праву ногу… Нічого – поставив турнікет. Другий – у ліву… Там обійшлося без турнікета. Черевик просто зашнурував сильніше і тримав далі оборону. Потім вже в руку попало!, – згадує Ярослав.
З побратимами сталося ще гірше. Молодший лейтенант загинув, хтось отримав сильну контузію, а один, якому розбило каску на голові, опинився у психіатричній лікарні.
Читайте: Та жити буду! Коломиянин Юрій Фурик після ампутації планує знову тренувати дітей
Найважче на війні — вижити, каже Ярослав. І додає, що його список втрачених побратимів — уже дуже довгий.
Дружина Ярослава дізналася про його поранення лише на п’ятий день, коли зміг їй зателефонувати. Плакала, але сказала: «Добре, що живий».
Воїну ампутували праву ногу вище коліна, також поранена ліва ступня. Найскладніше йому наразі ходити. Ярославу обіцяють поставити добрий протез і днями його вже перевели на реабілітацію.
Фантомний біль трохи є, трохи нема». Найбільше болить, коли погода міняється. Тоді тяжко, ногу викручує, судоми по всій довжині ампутованої ноги. Інколи війна повертається в сон, але допомагає спілкування з психологом, – каже військовий.
Хлопцям, які планують стати на захист України Ярослав радить: «Хоч і страшно, але це треба робити. Хто, як не ми?»
Долучаймося донатами, аби допомогти зібрати на ліки для військових, які страждають від фантомних болей.
Дякуємо – гривнею
https://send.monobank.ua/jar/8Bk7bmkfDp
5375 4112 0987 8748
