Важко уявити, скільки б збереглося в Україні архітектурних пам’яток, якби не московська орда. Сотні церков, панських маєтків, замків знищено через радянську ницість і мародерство. Безліч пам’яток історії кануло в небуття, та не забуто. Серед них і палац Скарбеків-Яблоновських у Бурштині.
Містечко належить до найкрасивіших
Побудований у стилі пізнього класицизму палац Скарбеків-Яблоновських був архітектурною перлиною Бурштина XIX століття. А завдячувати цьому слід дідичу Ігнацію Скарбеку, з яким пов’язаний значний розквіт містечка. Саме він на початку XIX століття звів незвичайної краси панський маєток. За архітектурним стилем він був подібний до драматичного театру імені Заньковецької у Львові, фундатором якого був молодший брат Ігнація – Станіслав Скарбек.
Ось що про цей палац пише «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich» (переклад – авт.):
Прикрасою Бурштина є палац, красивий сад і канаркарня з кількома сотнями птахів. Містечко належить до одних із найкрасивіших в Галичині. Поблизу є виробництво алебастру, шість великих могил часів татарської навали (1629 р.), а недалеко великий камінь, який, за свідченням людей, позначає місце поховання козацького полководця.
Виробництво алебастру підтверджує і збережений стіл з цього каменю в бурштинському історико-етнографічному музеї «Берегиня». Для панських покоїв він трохи запростий, тому, ймовірно, стояв у кімнатах для прислуги.
З алебастру виконаний і надгробок у вежі каплиці-усипальниці у вигляді п’єдесталу, на якому стоїть Ісус Христос, з написом: «Ігнацій Скарбек Людвіці з Потоцьких, найдорожчій дружині й Целестині – улюбленій дочці положив 1822».
Нині відреставрована родинна усипальниця – це все, що залишилося від колишньої величі маєтку Скарбеків-Яблоновських.
Читайте: Як у Станиславові полк “валонців” святкував свої 150 років (ФОТО)
Бібліотека, картини, дендропарк
Ось кілька штрихів до внутрішнього інтер’єру маєтку за ґрунтовними дослідженнями історика Зеновія Федунківа:
Палац вміщував велику кількість історичних і мистецьких цінностей. Одна з кімнат використовувалася як архів маєткових актів власників Бурштина. Бібліотека фондом у 10000 книг була переповнена раритетними виданнями. Стіни в залах, вітальні й бібліотеці прикрашали численні твори образотворчого мистецтва.
В окремих покоях були великі дзеркала у різьблених рамах з родинними гербами, один з яких також зберігається у музеї «Берегиня». Правда, уже без гербів.
За словами Зеновія Федунківа, навколо парку Ігнацій Скарбек заклав дендропарк у кілька гектарів, де посадив рідкісні види кущів і дерев. Вони утворювали зелені тунелі, де було дуже приємно прогулюватися, зокрема у кареті. У парку також було чимало скульптур переважно на анімалістичну тематику.
Від палацу до шпиталю
Ігнацій Скарбек заповів маєтності з палацом доньці Елеонорі. Вона вийшла заміж за політика та економіста князя Кароля Яблоновського, який був ще таємним радником цісаря.
З часом палац успадкував їхній син Станіслав. Але цей, на жаль, був не дуже добрим господарем і страшно занедбав родинне гніздо. У фіналі Станіслав застрелився у своєму кабінеті – за чутками, через великі борги, адже полюбляв грати у казино.
Відтак маєток успадкував його син Станіслав Яблоновський-молодший, який у 1905 році одружився із графинею Ядвігою Минейко. Молоді хотіли жити окремо, тож спорудили біля палацу власну сімейну віллу та назвали її на честь дружини – «Ядвіга». Місцеві називали цей будинок малим палацом Яблоновських.
Читайте: Свято матері й України. Як 94 роки тому в Галичині почали відзначати День матері (ФОТО)
Пізніше, рятуючись від жахів Першої світової війни, Ядвіга Яблоновська з чотирма доньками переїжджає до Кракова, а Станіслав зголошується добровольцем в австрійську армію. Але по закінченні війни вони всі разом повертаються до родового маєтку в Бурштин і докладають чимало зусиль для ремонту зруйнованого війною палацу.
За словами Зеновія Федунківа, палац вцілів завдяки віковічним деревам, які росли навколо і взяли на себе руйнівну силу артобстрілів. Але інтер’єр будинку, звісно, був знищений, а інвентар – розграбований. Під час війни російські війська влаштували в одному із залів палацу шпиталь для поранених, а в іншому – стайню для коней.
Останні власники маєтку
У 1930-х управління родовим палацом переходить до найстаршої доньки Станіслава Яблоновського – Кароліни, яка з часом виходить заміж за Адама Гейделя. Молоді активно зайнялися відновленням занепалого маєтку. Та перешкодила планам Друга світова війна. Так склалася доля, що вони були останніми власниками бурштинського палацу. Боячись розправи й сталінських таборів, Гейделі разом із дітьми виїхали до Польщі.
Безжальна війна зруйнувала цю перлину архітектури. А донищити її допомогли совіти. Після війни, щоб не допустити повного розкрадання, частину історичних документів з палацу вивезли до Львівської наукової бібліотеки, а частину меблів – до Івано-Франківського краєзнавчого музею. Спершу будівля слугувала зерносховищем колгоспу, а в 1955 році пам’ятку архітектури і зовсім розібрали на цеглу.
Елементи інтер’єру, а це вишукані дивани й крісла, досі зберігаються в обласному краєзнавчому музеї. До слова, торік їх реставрацією займалися завідувач відділу реставрації Валерій Твердохліб і реставраторка з Ірпеня Олена Приходько, яка у Франківську рятувалась від російської агресії.
Нині палац є лише на фото. У Бурштині до наших днів зберігся монастир Сестер Милосердя, також зведений Ігнацієм Скарбеком, костел святої Трійці й ряд інших старих будівель. Але дуже шкода знищеної філігранної краси «одного з найкрасивіших містечок Галичини», яка була притаманна Бурштину в часи Скарбеків-Яблоновських.
Авторка: Юлія Марцінів
Comments are closed.