Пекар з Івано-Франківська, студент Університету Короля Данила Василь Савчук щодня випікає до 300 смаколиків за італійськими рецептами. Кількість збільшує до 1000 штук, коли готує для українських військових.
Випічку на фронт передає поштою або волонтерами, пише Репортер з посиланням на Суспільне.
Василь Савчук має дві освіти та освоює третю. Сам він родом — із Делятина, там закінчив школу. Вчився у Надвірнянському коледжі на економіста. Згодом закінчив Західноукраїнський національний університет, де вивчав банківську справу. Тепер Василь Савчук — кондитер, пекар, який займається італійською випічкою.
Кожен з моїх виробів цікавий, кожен потребує часу, турботи. Я ставлюся до них з любов’ю, тому кожен з них особливий. І це мені, напевно, найбільше приносить задоволення, — показує вже випечені корнетто Василь.
Корнетто — перший італійський виріб, який хлопець спробував приготувати. Василь каже: перший досвід був жахливим, але бажання навчитися допомогло не лише освоїти професію пекаря, а й знайти свій шлях у житті та відкрити власну справу.
Я довго не міг знайти себе. І так сталося, що поїхав в Італію. Перша робота, яку я там знайшов, — в корнетерії. Як тільки я туди прийшов, почалася така магія. Я спробував корнетто і зрозумів, що хочу навчитися його готувати, — розповідає Василь.
Хлопець каже: на початку було дуже важко. У корнетерії робили по 10 тисяч штук на день. Але процес був настільки цікавим, що про втому не думав, вирішив освоїти його і відкрити власну пекарню вже в Івано-Франківську.
Коли я навчався в Італії, то мій шеф Розаріо казав завжди одну і ту ж саму фразу: “До тіста потрібно ставитися, як до жінки, — ніжно, щоб не образити, і водночас трохи сильніше для того, щоб показати, що ти — чоловік, — говорить Василь, замішуючи тісто на чергову партію випічки.
Усі процеси він робить сам, в дні, коли готує до відправки українським військовим на фронт, випікає до тисячі штук.
Перша партія, яку я зробив, це були тільки корнетто. Я всі понаповнював. Старався і якісь м’ясні зробити та переживав, чи вони не зіпсуються в дорозі. Але все було добре. І я задоволений, тому що можеш хоч щось зробити для хлопців. Їм там зараз дуже важко, — каже пекар.
Спочатку, говорить Василь, передавав невеликими партіями, але після того, як йому написали військові, що дуже смачно, збільшив виробництво. Італійську випічку від івано-франківського пекаря куштували й на Херсонському напрямку, і на Донецькому, зокрема в Бахмуті.
Мені здається, якщо не ми, то хто інший. Це не тільки від мене залежить. Кожна людина чи випічку відправляє, чи воду доставляє, чи скине на донат 10 грн, відмовившись від однієї кави, — всі об’єднались і змогли показати, хто такі є українці на увесь світ, — каже Василь.
Зараз він працює і навчається готельно-ресторанної справи в Університеті Короля Данила. Хоче мати теоретичні знання, практики, каже, вистачає.
Залишитися в Італії? Ні. За три роки, що там був, зрозумів: я робив улюблену роботу, зарплата більша, ніж у нас, але земля — не моя. Це — великий мінус, і я не захотів там залишатися, — говорить Василь Савчук.
