Релокація бізнесу в умовно більш безпечні регіони сьогодні – одна з топ-тем. Про неї багато говорять як про факт. Але що стоїть за таким «великим переїздом» – це в кожному випадку окрема історія.
Перша хвиля евакуації була дуже важкою і хаотичною. Як тільки відбулась мінімальна стабілізація, буквально в перших кілька днів, люди почали замислюватись над тим, що потрібно не лише фізично врятувати своє життя, але й перевезти бізнес.
Про певний узагальнений досвід релокаціїї бізнесів розповідає Ірина Фіщук, координаторка спільного проєкту ГС «Карпатський смак» та ГС «Дорога смаку Прикарпаття» – «RIDNI: Об’єднання та взаємодопомога місцевих та переміщених виробників крафтової продукції».
Власне зараз діє дуже багато програм, які виникли як результат перших релокацій. Вони допомагають так чи інакше перевезти бізнес, його відновити в певній мірі. Держава та великі проєкти були налаштовані на те, щоб відновити великі бізнеси, які могли б створювати «більше, краще, швидше» ту додану вартість, – каже Ірина Фіщук.
А от релокація малого бізнесу виглядає швидше не як релокація самого бізнесу, а як «перевезення життя».
“М’яка релокація ІТ”
Дуже багато чуємо і бачимо історій про успішно релоковані ІТ-компанії. Багато з них є класичним прикладом малого бізнесу з невеликою кількістю працівників. Насправді, каже Ірина, будь-яка релокація є складною. Але у порівнянні з іншими видами бізнесу ця релокація виявилась більш м’якою.
Ще за час ковіду більшість компаній, які працюють в ІТ-сфері, налагодили роботу віддалено. Для них релокація полягала в тому, щоб перевезти фізично свій персонал. Умовно, кожний працівник відповідав за свій комп’ютер, за своє робоче місце, і в значній мірі ще було питання серверів. Але за час пандемії та гарячий довоєнний період багато компаній перенесли свої сервери та налагодили їх роботу так, щоб вони були у більш безпечних місцях.
Тому ця сфера бізнесу релокувалася сильним ривком, багато компаній переїхали не тільки у більш безпечні місця в Україні, а й ще до початку війни встигли релокуватися закордон, відкрити нові офіси. Цікаво, що багато для кого така релокація стала не тільки власне «перенесенням», а й одним з кроків до розширення бізнесу. Ймовірно, ці компанії потім можуть завойовувати нові ринки. І релокація для них стала поштовхом для розвитку”, – вважає координатора проєкту бізнес-релокації RIDNI.
Релокація виробництв – ризики, які себе виправдовують
З релокацією виробництв все виглядало набагато складніше. Якщо дивитись у порівнянні, то “переїзд” виробництва можна було розподілити на кілька етапів – переїзд потужностей, переїзд персоналу, відкриття нових офісів. Нехай складно, але тут ще можна укласти якийсь алгоритм для релокації.
Зараз є дуже багато програм, які допомагають релокації. З мого досвіду, держава багато кому підставила плече допомоги. Зазвичай ми маємо не дуже позитивні очікування від допомоги держави. Проте, програми «Укрзалізниці» і «Укрпошти» допомогли не тільки великим компаніям, але й малим підприємствам. – розповідає Ірина Фіщук. – З досвіду тих людей, які цим скористались, випливає, що це все було досить складно і хаотично. Не до кінця розуміли, як це все (товар, обладнання) має виїхати і де це ти все маєш отримати. Але незважаючи на все, ця програма працювала і навіть сьогодні люди говорять з великою вдячністю.
Якби не такі програми, наприклад, компанія зі Слов’янськ самостійно б не зважились перевозити своє обладнання. Незважаючи на те, що через воєнні дії та постійні обстріли було важко спланувати логістику, час і місце прибуття цих вантажів, компанії у підсумку отримували те, що перевозили. І це було для них надзвичайно цінно.
Є ще одна сфера бізнесу, про спроби успішної релокації якої мало говорять, бо їх майже немає. Мова про торгівлю, з якою виникло чимало складнощів. Адже торгівля, що прив’язана до фізичних магазинів, не могла швидко релокуватися. Особливо з огляду на те, що наступ ішов дуже швидко і в деяких обласних центрах лишилися товари, команди працівників не встигли виїхати. Ці компанії мали багато проблем з тим, що не змогли перевезти свої активи, які у підсумку були розкрадені й дуже сильно понищені.
Релокація бізнесів, особливо малих, це все історії людей. Вони дуже особисті та емоційні. Коли ти евакуйовуєшся, найчастіше кажуть люди, складається враження, що ти все лишив і невідомо коли вернешся. А державні програми, які дають можливість релокуватися бізнесу, коли ти вже перевіз обладнання у відносно безпечне місце, трохи відновився і адаптувався, підштовхують тебе до того, що настав час відновлювати свою діяльність. Тому ці програми є справді дієвими в контексті збереження виробництв та робочих місць.
“Малим” на Прикарпатті комфортніше
Для малих компаній релокуватися – це те саме, що перевезти життя. Виходячи саме з цього формулювання, виникає дуже багато супутніх нюансів. Найперші питання це знайти житло і приміщення для релокації самого бізнесу. Дуже важливим тут є ціна/вартість цього приміщення, його оренди та інших супутніх платежів.
Якщо порівнювати Івано-Франківщину та Львівщину, то Івано-Франківська область є дуже зручною для малих компаній та невеликих виробників. Тут дешевша вартість оренди у порівнянні з Львівщиною. Проте варто розуміти, що Львівська область є привабливішою та адаптованішою для великих підприємств, тут є більші приміщення і більше інших ресурсів.
Зважаючи на це, зараз Львівщина в значній мірі перенаселена і вже є проблеми з пошуком виробничих площ. Навіть у тих районах, які досі були мало розвиненими, використали і «виловили» майже все, що можна. Навіть у тих територіальних громадах, які не мали високої економічної активності, завдяки релокації бізнесу отримали нові підприємства і позитивні тенденції у розвитку, – говорить координаторка проєкту RIDNI Ірина Фіщук.
Івано-Франківщина ж є привабливою для невеликих компаній з огляду на меншу вартість оренди виробничих площ та офісних приміщень, а також оренди житла.
Сьогодні тема релокації вже переросла у відновлення бізнесу після релокації. Основна хвиля переїздів вже відбулась. Ймовірно, буде ще невелика кількість компаній, які приглядаються до нових місць і, мабуть, переїдуть у більш безпечні регіони. І що дуже важливо, зараз вже мова йде не тільки про релокацію. Компанії, які переїжджають, думають про майбутнє розширення і трансформацію бізнесу, – констатує координаторка проєкту RIDNI Ірина Фіщук.
Матеріал створений в межах Проєкту «Підтримка підприємців і життєзабезпечення», який фінансується та впроваджується Програмою розвитку ООН (ПРООН) в Україні у співпраці з Львівською та Івано-Франківською міськими радами та обласними військовими адміністраціями.
Comments are closed.