Полунична заборона

Нюанси термінології

За новим законом, ввезення, виготовлення, збут, розповсюдження і зберігання порнографії «карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на термін до шести місяців, або обмеженням волі на термін до трьох років з конфіскацією порнографіч-них предметів і засобів їх виготовлення і розповсюдження».

Зрештою, якщо у вас вдома під ліжком знайдуть журнал чи запис, то наручників вам не одягатимуть. У кожному випадку правоохоронці повинні довести, що особа, яка зберігає любострасні журнали, відео, фото, хотіла їх поширювати. І саме вони (правоохоронці) визначатимуть мету, з якою ви зберігаєте порнографічну продукцію. Це завдання ускладнюватимуть межі між еротикою, що залишилась в рамках дозволеного, і порнографією, адже вони дещо розмиті.

Різниця у підходах

За визначенням комісії з питань захисту суспільної моралі, показ відвертих сцен на дальньому плані «без явної візуалізації взаємодії геніталій» варто вважати еротикою. А демонстрацію зносин, зокрема групових і гомосексуальних на передньому плані, сцен сексуального насильства і статевих збочень — порнографією. Винятком може бути демонстрація оголених геніталій з навчальною чи художньою метою, не направлена на збудження сексуальних інстинктів.

Голова Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі Василь Костицький каже, що він категорично проти порнографії. Натомість, він же говорить: «Змушений визнати, що встановлення кримінальної відповідальності за зберігання порнографії може призвести до порушень прав людини і громадянина. Переконаний, що введення в дію цього закону в такій редакції зараз неможливо».

Гіркота плоду

Деякі психологи вважають, що порнографія має дуже шкідливий вплив, бо змінює прийняті у суспільстві уявлення щодо сексу. Вона вириває його (секс) із подруж-нього контексту, і презентує як такий, що не потребує жодного емоціонального зв’язку. Пропагує модель випадкових, безособових статевих взаємин.

За словами івано-франківського психолога Наталії Чаплинської, порнографія звертається до одного із наших найголовніших інстинктів — продовження роду. Тому, коли ми бачимо такий фільм, він закар-бовується на підсвідомому рівні. «У порнофільмах пропагується насильство, і як наслідок у чоловіків формується психологія насильника, а у жінки може розвинутись психологія жертви. — говорить Чаплинська. — Крім того, жінки бачать легковажну, доступну і розбещену модель поведінки. А кожній людині характерно копіювати побачене. Єдиний позитив порно — використання його сексологами як терапії. Але дозовано і за спеціальними методиками».

Крім того, порнографія викликає залежність. Це призводить до того, що людина починає в реальному житті відтворювати побачене в порнофільмах, включаючи насильство і збочення. Можна мати яку завгодно думку про порнографію, але потрібно усвідомлювати, що наші діти від неї нікуди не дінуться. Ми можемо захистити їх від її впливу та психологічних наслідків, допомагаючи їм виробити власне — просунуте чи консервативне, толерантне чи негативне ставлення до проблеми.

Де ховається ворог?

Сьогодні в Інтернеті можна знайти детальні зображення гетеро та гомосексуальних статевих контактів. Крім того, всесвітня мережа пропонує двосторонній контакт через електронну пошту, чати, що допомагає стороннім людям вступати у зв’язок з дітьми.

Офіційна статистика популяр-ної пошукової системи «Яндекс» показує, що слова «порно» та «секс» входять до п’ятірки найчастіше запитуваних. Минулого місяця в Україні еротику шукали близько 700 тисяч. Натомість зацікавленість підручниками зупинилась на 19 тисячах. Найгірше те, що часто не обов’язково нічого шукати, — віконця із порно-змістом відкриваються самі собою, без нашого втручання. За статистикою 90 % дітей бачили порнографію в Інтернеті випадково.

Мама й тато розкажуть найліпше

Коли ми відпускаємо дітей на річку, то це теж небезпека. І плавальний круг — хороший засіб. Утім кращим методом залишається навчити дитину плавати.

Так само можна обмежити доступ до певних ресурсів, і контролювати, які матеріали проглядає чадо. Але, напевно, краще — пояснити, чому не потрібно заглиблюватись у сторінки категорії Х. Аби виробити в дитини почуття відповідальності за власні дії, залишаючи право вибору.

«Батьки мають бути для дітей носіями вірної інформації, — говорить психолог Чаплинська. — Дитина повинна знати, що на екрані вона бачила «життя дорослих людей». Знявши завісу із цього пікантного питання, якого більшість дорослих намагається уникнути, батьки викличуть довіру і не допустять, щоби в дітей сформувалося викривлене сприйняття міжстатевих стосунків».