Собор в Реймсі, скажімо, від закладки першого каменю до набуття завершеного вигляду чекав п’ять століть (з ХІ-го по ХV-те). Хто і яким чином міг збудувати ці фантастичні храми, є незрозумілим. Без сучасного вимірювального обладнання і будівельних механізмів.
Легенда твердить, що Реймський собор кілька разів припиняли будувати. Коли вмирав головний будівничий собору, то його наступника чекали «зі сходу». Інколи це очікування тривало багато років. Але майстер неодмінно приходив. Він приходив до короля. Тільки король знав, як впізнати саме того майстра… І будівництво продовжувалося. Хто були ті майстри, звідки вони приходили, звідки знали куди і коли йти, де отримували свої фантастичні вміння і знання… Перелік запитань без відповіді на цьому не закінчується.
Реймський Собор – місце коронації французьких королів. Орлеанська діва Жанна д’Арк коронувала тут Карла VII… Він кілька кілометрів пішки йшов до Собору в грубому лахмітті і самобичував себе за те, що занедбав Францію. А?потім він зрадив її, віддавши на спалення англійським інквізиторам…
100 кілометрів на захід від Парижа. Грандіозний Нотр’Дам де Шартр. Якщо вірити Паоло Коельйо, собор збудований в містичному місці. Містики твердять, що підводні джерела і потоки створюють особливі тонкі резонанси, що дозволяють в глибокій молитві спілкуватися з ангелами. Грандіозні розміри. Громовий орган помножений на ідеальну акустику внутрішнього простору.
Сфотографувати звичайним фотоапаратом Шартрський собор неможливо — ця кам’яна глиба просто не вміщається в об’єктив. Він перебудовувався кілька разів. Як і багато інших соборів, збудований на місці тисячолітніх язичницьких святилищ, присвячених Богині-Матері. Перша християнська базиліка замінила тут язичницьке святилище в IV столітті, коли римський імператор Феодосій визнав християнство офіційною релігією Імперії. Впродовж віків собор руйнували варвари, нормандці, вікінги. Але щоразу його відновлювали ще потужнішим. «Останню версію» собору 1260 року ми споглядаємо зараз. Дві вежі головного фасаду, здається, досягають неба.
Тисячоліття сюди йшли паломники з цілої Європи, щоб поклонитися Покрову Богородиці — шматку шовку, яким, за легендою, покривалася Богородиця. Карл Лисий, внук Карла Великого, подарував Покрову соборові в 876 році.
А ще візитівкою собору є язичницький 286?метровий лабіринт на підлозі. Паломники проповзали його на колінах до середини — символічного Земного Раю. Горизонталь лабіринту символізує наш матеріальний світ. Рух по лабіринту по колу на колінах — страждання тілесного життя в його устремлінні до самовдосконалення. В середині лабіринту проходить та уявна Вертикаль, яка возносить на Небеса того, хто, відстраждавши і виправившись, досяг праведності та гармонії.
На півдні Франції, від Ліона до Марселя зберігся культ Чорної Мадонни. Чому чорної? Зрозумілого пояснення немає. Є тільки припущення, що вона ввібрала в себе якості дохристиянської Богині-Матері-Землі, яка панувала тут в язичницькі часи. Скульптури Чорної Мадонни чомусь найчастіше знаходяться в кутках підземних крипт та капличок під храмами.
З Ліона починається важка і небезпечна дорога через Піренеї — шлях до іспанської Сантьяго де Компостелли… Років десять тому про «Шлях Сантьяго» знали лише фахівці. Після роману Паоло Коельйо «Щоденник Мага» відбувся ренесанс цього паломницького шляху. Мільйони туристів з цілого світу проходять (проїжджають) цей шлях. Може то запросити Коельйо, щоб він про паломництва до карпатських капищ, або про українського Робін Гуда — Довбуша щось таке написав, або… (З метою заманювання туристів до України.)
На фото:
1. Поштівка-фото з веж Нотр Даму, які «охороняють» зовсім не християнські химери.
2. Шартрський собор неможливо сфотографувати звичайним фотоапаратом. Через гігантські розміри він не вміщається в об’єктив.
3. Культ Чорної Мадонни дуже популярний на півдні Франції.
4. Крипта з Чорною Мадонною знаходиться і під цим собором в Ліоні.
5. Церква Сан-Крекьор на Монмартрі в Парижі — місце паломництва парижан і туристів.
Comments are closed.