—?Пані Оксано, розкажіть, що ще, окрім зрозумілого бажання побачити незвідане вами як туристом, спонукало поїхати до Китаю? Чим для Вас особисто є система цригун, якою займаєтесь?
—?Зацікавлення розпочалося із бажання зрозуміти себе. До цього я перечитала тисячі книжок, але так і не дізналась, як треба жити, де знайти відповіді на свої запитання. У різноманітних книгах були досвіди інших, та не було відповідей на мої запитання. Бажання стати кращою, здоровішою, сильнішою привело до серйозних занять Чжун Юань цигун. І, пройшовши чотири ступені навчання в Україні, я поїхала на ретрит, тобто поглибену практику, саме туди, де приблизно сім тисяч років тому зародилися ці занння. В саме серце Китаю, в гори Сонг Шань, до монастиря Шаолінь, що відомий світові як колиска ушу, кунг-фу, тайцзи-цюань і цигун. До речі, цього літа такий ретрит вперше проводився у нас в Карпатах, оскільки гори наші мають таку ж потужну енергетику, як і китайські.
—?Медитація як складова ретриту… що це?
—?Насамперед медитація — не самоціль, а інструмент: коли я відчуваю втому, поганий настрій, то розумію, що мені потрібне енергетичне очищення і відновлення сил. За допомогою медитації та вправ це зробити легко.
—?Які переваги в тому, щоб не медитувати, скажімо, в кімнаті, а йти у печеру, як радять?
—?Можна будь?де, але краще це робити там, де спокій. А спокою не знайдеш, доки не будуть втамовані пристрасті, бажання, емоції. Тому для глибокої медитації дійсно краще йти в печеру. Побутові умови можуть відволікати.
У Китаї вважають, що переважно до 50?річного віку людина вирішує всі життєві питання, а вже потім, завершивши мирські справи, задумується над вічним: З якою метою я на цій Землі? Куди піду далі?
До речі, біля міста Лоян в центральному Китаї (раніше це була столиця князівства) є музей «Гроти тисячі будд», де у вапнякових схилах монахи рили для себе печери для медитацій.
—?Чи було щось таке, що Вас вразило у порівнянні з традиціями християнськими? Чим різниться їх релігія від нашої?
—?Найперше те, що дуже багато китайців зі своїми родинами відвідують святі місця. До Шаоліня з ранку до вечора йдуть натовпи китайських туристів. І ще — ми, прагнучи духовного розвитку, просимо, щоб нам допомогли, розказали, порадили, пояснили. А вони, в медитаціях, приходять самі до себе, не звертаючись до чогось чи до когось ззовні.
Загалом я зрозуміла, що те, у що вірять китайці, дуже схоже на те, у що ми віримо. Різниця лише в тому, що їх боги з вузькими очима і на них схожі, а наші — схожі на нас.
—?Чи є в традиції Чжунь Юань цигун аналог нашому покаянню?
—?Думаю, що так: коли в медитації досягаєш спокою і тиші, тоді й сам згадуєш-розумієш, що зробив не так. А це і є отим, що ми звикли вважати покаянням.
—?Що таке Вища сила у китайській традиції? Хто є Верховним богом? І чи не є ним сам Будда?
—?Будда — це людина, яка досягла просвітлення, в нашому розумінні — святий. Найвідоміший з них — Будда Шак’ямуні, мудрець із роду Шакі. У 36 років, медитуючи під деревом бодхи, він отримав просвітлення, і впродовж подальшого життя аж до 80?ти років навчав людей.
—?За Біблією матір’ю Спасителя світу Ісуса Христа є Діва Марія. Чи вшановують буддисти якусь жінку?
—?Наша Діва Марія — це їхня Гуанінь. Вона досягла стану безсмертя, а тому могла йти на Небо, але сказала, що не піде доти, поки на Землі є ті, хто страждає.
—?Розкажіть про храми, можливо, про найдавніший…
—?Древні дерева, давні півторатисячолітні Храми, кожен з яких присвячений одному з їхніх святих. Особливістю є те, що входячи в один храм, поклонившись, — переходиш до іншого храму, тобто до іншого Будди. Богослужінь я там не бачила. Помолившись, людина з храму виходить. Цікавим і давнім — першим буддійським храмом у Китаї є храм Білого Коня (Бай Ма Си), побудований на початку династії Східної Хань недалеко від міста Лоян. Його вшановують як «колиску буддизму». Коли ми наблизились туди, я відчувала дуже сильну енергетику.
—?Чи можете розповісти про якесь здивування або цікаве спостереження?
—?Дещо здивував мене китайський хлопчик. Як правило, коли ми фотографуємось, хочемо, щоб ніхто чужий не потрапив з нами у кадр, а для китайців інші люди не завада. Я була здивована, коли до мене звернувся 13?річний китайський хлопчина з проханням сфотографуватись зі мною.
—?Який досвід привезли із собою до України?
—?Від киянки, пані Наталії, яка викладає Чжун Юань цигун, (з якою зустрілися на одному з ретритів), я почула розповідь про те, що у якійсь з медитацій вона побачила Україну. Зверху, з Космосу, та частина земної кулі, на якій розташована наша держава, дуже світилася яскравим сяйвом, а храми українські наповнені дуже потужною енергетикою.
Comments are closed.