—?Тарасе Теофіловичу, сьогодні багато говориться про стадіон «Рух». Відомо, що у Вас та у очолюваної Вами фірми є своє бачення розвитку цілого мікрорайону між вулицями Чорновола, Національної Гвардії та Сорохтея. А в чому полягає Ваше бачення щодо території стадіону «Рух», прилеглої до території реалізації Вашого проекту, та самого стадіону?
—?Перш за все, нам всім необхідно зрозуміти, як і куди повинно розвиватись наше місто.
По світогляду тих, хто приймає сьогодні рішення у владі на рівні рядового чиновника, — їх цікавить, щоб все залишалося так, як є. Йому краще нічого не робити, аніж активно працювати і гарантовано наражатися на критику. Чиновник три-чотири роки попрацював і йде, тож навіщо йому за щось нести відповідальність? Це принцип нашого чиновника.
Ми розуміємо, що люди хочуть жити в хорошому, спокійному, комфортному місті. І окрім власне інфраструктури, архітектури, екології, постає питання «людського фактора», про який влада часто забуває, бо мислить категоріями кількісними — гроші, бюджет, квадратні метри, відсотки перевиконання, зарплати і тому подібне. Однозначно всі хочуть, щоб оточуючі нас люди були толерантними, вихованими, ввічливими, цілісними і гармонійними. І здоровими. Фізично і духовно. Духовне здоров’я починається з фізичного, якщо вірити класикам.
Але яке здоров’я може бути, якщо у місті немає ЖОДНОГО гідного спортивно-оздоровчого центру? Ця проблема «висить» роками і десятиліттями. Більше того, якщо торкнутися духовного розвитку, то в місті немає жодного виставкового центру, картинної галереї. Але це, звичайно, тема іншої розмови.
Якщо цього немає, то треба цим займатись, а воно вже стане базисом для підняття загальної урбаністичної культури.
Якщо сім’я, трудовий колектив займається фізкультурою чи спортом, разом проводять вільний час в активному відпочинку, то вони за визначенням не можуть бути негативними. Коли спілкуються люди, що поруч займаються спортом, то відбувається спілкування «на одній хвилі». Воно об’єднує, воно робить нас досконалішими у всіх вимірах.
В нас сьогодні є тільки пішохідна вулиця Незалежності, де люди ходять туди?сюди і кажуть один одному «Добрий день. Як ваші діти (дружина, брат, сват)? До побачення». Цього явно замало!
—?Треба розуміти, що Ви були б зацікавлені в такому оздоровчому центрі в районі парку і стадіону?
—?Повертаючись до сказаного, якщо ми зрозуміємо, куди стратегічно маємо рухатись, то треба визначати пріоритети. Кращого місця для розміщення оздоровчого центру, ніж стадіон і територія довкола нього, придумати не можна. Довкола неї є відпочинкова зона, парк, багато кисню, є озера (спокій води).
Вже 21 рік ми думаємо, як розвивати цю територію. А за цей час виводяться гроші з бюджету, з платників податків. Хтось мав би це все змінити. Хто має таке комплексне розуміння проблеми і відповідні ресурси…
—?Сьогодні стадіон для пошуку інвестора хочуть віддати в оренду футбольно?спортивному клубу «Прикарпаття»…
—?Виглядає не зовсім логічно, щоб віддати стадіон футбольному клубу в оренду, а він потім має шукати інвестора. Це ж може зробити власник цього майна, тобто територіальна громада!
Для інвестора головне спокій, впевненість у завтрашньому дні. І гарантії. Які може дати гарантії тимчасовий орендар? Ніяких! Відповідні кроки повинні були приймати виконавчі органи територіальної громади. Питання має бути порушене на сесії міськради, повинно бути обговорення, вони ж представляють думку громади.
—?На Вашу думку, яке має бути прийняте рішення?
—?Рішення повинно бути економічно вигідним як для громади, так для інвестора. Інвестор вкладає свої кошти, але для нього повинна бути чітка перспектива їх повернення.
Кажуть, що це, мовляв, іміджевий хід. Але хіба питання оздоровлення нації може бути іміджевим ходом?
Навіть нашій досить потужній фірмі цей проект важко підіймати одноосібно. Ми розглядали такий хід, щоб компанія «Маодот-І» з іншими учасниками супроводжували цей проект. Оскільки ми забудовуємо цілий мікрорайон, де будуть проживати 20 тисяч громадян нашого міста, то цілком могли б взятися за розбудову стадіону і землі навколо нього.
—?Чим Ви можете обґрунтувати свою ідею?
—?Перше. Ми повністю забезпечуємо житловий мікрорайон всіма комунікаціями, включно із господарською та дощовою каналізацією, забезпечення питною водою. Крім того, ми будуємо свою електростанцію, яка буде забезпечувати як гаряче водопостачання, обігрів помешкань, так і виробництво власної електроенергії. Це енергозбереження.
Друге. Добре було б пов’язати житловий мікрорайон, який ми забудовуємо, з рекреаційно-відпочинковою зоною. Це була б нова територія в місті, яка розвивалась би у зовсім іншому напрямку.
—?Що Ви зробили б із стадіоном?
—?До самої чаші стадіону треба підійти максимально критично і використати найсучасніші інновації, які є у світі. Ми провели попередні переговори з австрійськими компаніями, які проектували стадіони до чемпіонату Європи-2008. Провели переговори з компаніями, які проводили реконструкцію стадіонів до цього євромундіалю.
—?Два роки тому вже підіймалась тема про інвестиційну пропозицію, але до цього часу ці розмови поступово затихли…
—?А воно затихло через вузькокланові інтереси певних керівників. Є принцип «собаки на сіні» — вона сама сіно не їсть, але нікого не підпускає.
Особисто я бачу тут критий стадіон європейського рівня, готель на 300 місць, критий громадський спортивний комплекс, відкриті футбольне поле, тенісні корти. Потрібен і критий футбольний майданчик.
—?Подібний проект дуже важко окуповується…
—?Це не зовсім правильно. У цьому питанні є соціальна та економічна складові. Їх треба чітко розділити і визначити, чому приділяти більшу увагу. Потрібно провести детальну експертизу всієї території, вивчити стан справ у футбольному клубі, а вже потім вибудовувати стратегію з прицілом на 4?5 років і далі.
З іншого боку, не футбольний клуб і не чаша стадіону повинні стати тим, що дозволило б розвиватись цілому комплексу. Ми хочемо підійти до цього інакше — з «протилежного» напрямку, — інфраструктура довкола стадіону мала б підняти матеріальну базу футболу. Треба змістити акценти. Якщо буде інфраструктура, яка працюватиме на футбол, тоді можна запрошувати хороших тренерів, футболістів і виходити на відповідний рівень.
—?Але ж Ви розумієте, що більшість спортивних споруд є комерційно збитковими?
—?В чому збитковість всіх спортивних споруд? В багатьох складових. В тому числі — суттєво — у вартості енергоносіїв. Держава не передбачила тарифної сітки вартості енергоносіїв для об’єктів суспільного призначення. Для спортивних споруд через соціальну значимість вони б мали бути дешевими. А ці споруди, як правило, повинні бути великими, тому вони споживають дуже багато енергоресурсів. Але в нас ці енергоресурси є.
—?До кого Ви звертались з такою пропозицією?
—?Офіційно поки що ні. Тільки на рівні неформального спілкування. В нашій державі, на жаль, ініціатива карається. Якщо почати звертатись, то в більшості випадків це викликає критику і спротив груп, організацій, формацій. Тому з пропозиціями виходити дуже важко.
Скільки в нас центрів прийняття рішень? Обласна рада, ОДА, міська влада, сесія міської ради, футбольний клуб — п’ять! А ще є партії, фракції, зацікавлені підприємства і організації, і «індивідуальні» критикани. Невже інвестор повинен брати на себе таку функцію, щоб об’єднати ці центри для прийняття одного рішення? Думаю, що ні.
— І що робити?
—?Центри прийняття рішень повинні б якось реагувати і формувати спільне бачення стратегії. І шукати механізми. Обирати інвесторів. Не за принципом — скинути з себе відповідальність. І, тим більше, не за принципом «хто мене особисто краще зацікавить». А якщо вони не реагують, то як ми можемо говорити про активність у прийнятті рішень?
Comments are closed.