– Ігорю Мирославовичу, розкажіть, що купуєте на форумі? За якими книжками дивитеся?
—?Тут мене цікавить бібліографія, книги по мистецтву, а щойно я купив книгу про скульптуру.
—?Назвіть хоч кілька книг.
—?Це «Декор народної кераміки», «Будівельні традиції українців Карпат», багато цінної бібліографії, книгу про українську пресу 19 століття, «Бібліотеки на Західноукраїнських землях», «Буття мистецтва» — це, до речі, дуже цінна річ. Ще я купив «Русалку Дністрову» Маркіяна Шашкевича — це копія першої книжки, яка була видана українською народною мовою (1837 рік); її можна назвати нашим західноукраїнським Кобзарем. Мені дуже цікаво, як відбувався процес становлення переходу до народної мови. Я цікавлюся енциклопедичною літературою, тому що знаю: відкривши книгу, я отримаю знання. Окрім того, я вважаю, що кожна добра книга — це ще й мистецький твір.
—?Скажіть, коли знаходите час на читання?
—?Я рідко дивлюся телевізор, хіба що тільки новини. Для мене телевізор — це, даруйте, втрачений час. Намагаюся краще читати книжки, зокрема нові видання і те, що, на мою думку, вічне. Намагаюся читати те, що є в Інтернеті, особливо те, що пише Ярослав Грицак — відомий доктор наук та один з небагатьох, хто розуміє, що таке модерна Україна. Хочу купити його книгу. На мій погляд, енергетика книжки зовсім інша, ніж енергетика з комп’ютера. Думаю, що по кількості людей, які є на форумі, можна побачити, що потяг до книжки не зникає, навіть попри те, що ми можемо все прочитати в Інтернеті.
—?Скільки років вже їздите на форум і які враження від нинішнього?
—?Я тут вчився. До Львова їжджу з 1972 року. А якщо говорити виключно про форум, то я був на всіх львівських форумах. Це ніколи не залежало від тих посад, які я займав. Я вважаю, що тут треба бути, тут людина може купити книжку для роздумів. Адже коли береш книжку, то з кимось радишся, бо є ти і книжка. Читаючи, можеш роздумувати над своїми помилками і успіхами.
А про сьогоднішній форум говорити ще рано, бо я щойно приїхав. Однак, я вже бачу, що тут є прекрасні речі. Ми сьогодні відкриваємо для себе українську літературу, особливо наукову, тому що практично вся наукова література колись була російськомовною. Я бачив і зараз збираюся купити прекрасні видання про історію Польщі українською мовою. Ми сьогодні переходимо у період самоусвідомлення, адже не завжди розуміємо, якими були люди до нас, наприклад в 19 столітті.
—?Вас дуже часто можна зустріти в місцях, які рідко відвідують публічні люди, намагаєтеся бути ближчими до звичайних людей?
—?Так, я намагаюся відвідувати мистецькі салони, форуми, однак не все вдається. Наприклад, великий антикварний салон в Києві я пропустив. Я 20 років був керівником і ніколи не відмежовував себе від людей.
—?Якщо не встигаєте самі щось відвідати, то чому не відправляєте когось іншого, щоб Вам купили?
—?Це ж треба бачити, що купити. На мій погляд, я маю певний багаж знань, саме тому можу оцінити книжку, яку хочу купити. Чому бібліографія? Тому що я знатиму історію книжки, скільки було її перевидань. Зараз ми ще мало розуміємо, що означає придбати перше видання книжки. Наприклад, перше видання Івана Франка «Зів’яле листя» — це ж феноменально з точки зору того, що це річ, яку тримав Франко! Ми не розуміємо багато автентичних речей. Приміром, я знаю, що таке львівська школа художників, тому що не від сьогодні цим займаюся.
Зрештою це нормально, бо одна людина телевізор дивиться, а інша — книги читає. Кожен вибирає свій шлях, який йому до серця лежить.
—?Ви встигаєте прочитати всі книги, які придбали на форумі за рік?
—?Намагаюся. Буває, що купую книгу для розвитку. От, наприклад, хочемо побудувати пам’ятник в Івано-Франківську чи в області, відкриваю книгу і вже знаю, які в нас є скульптори, а заодно — бачу їхні скульптури і можу їх оцінити. Я переконаний в тому, що ми мали 100 років тому прекрасну літературу, прекрасних вчених. Насправді ми ще багато не усвідомлюємо з того, що мали. А це — видавництво літературно-наукового вісника, записки наукового товариства імені Шевченка і ще багато-багато цінних книг.
