Психотерапевтка Анна Шийчук спільно з культурною менеджеркою Юлією Кушнір розробила щоденники, які допомагають розібратися з думками, зрозуміти себе та в результаті отримати базову психологічну підтримку, зменшити стрес. Особливо в час війни. Така методика у психотерапії не нова. А от наповнення щоденників – авторська розробка Анни Шийчук, пише Репортер.
Писання повертає у дитинство
Перший формат щоденника Анна з Юлею розробили якраз перед початком російського повномасштабного вторгнення. 22 лютого відправили в друкарню макет. А 25-го отримали відповідь, що друкарня не працює. Разом із тим жінки зрозуміли, що навіть якби щоденники вдалося надрукувати, вони проєктувалися для цивільного життя, а не умов війни.
Там було кілька розділів, які – корисні, чудові, але їх не варто множити у форматі війни. Зокрема, останній розділ – про планування майбутнього і про бажання. Це кльово, але під час війни розхитувати цю тему шкідливо, – говорить Анна Шийчук. – Цей розділ змушує приділити багато часу майбутньому, а у внутрішній ментальній кризі, коли стрес несеться в такій кількості, шкідливо планувати надовго, шкідливо змушувати людину 25% часу роботи зі щоденником займатися думками про майбутнє. Корисно планувати пару місяців, пів року, рік. Разом з цим, варто пам’ятати, що планування під час війни відрізняється. В першу чергу тим, що має бути гнучким і змінюватися відносно обставин.
Але щоденник вже був готовий. І клієнти Анни, які попередньо цікавилися щоденником, сказали, що їх усе влаштовує. Відтак Анна з Юлею розробили ще один терапевтичний щоденник, адаптований під війну. Він так і називається «Щоденник війни». І він, на відміну від звичайного, який коштує 1200 грн, – безплатний.
Це наша позиція, що під час війни ми точно не будемо брати за це гроші, – додає психологиня.
Терапевтичні щоденники – поширена практика, дуже корисна техніка, яка використовується у багатьох методах терапії.
Це не я придумала, – говорить Анна Шийчук. – Зазвичай ми просто кажемо клієнтам, веди щоденник, і людина як хоче, так його і веде. Моїм клієнтам подобається. Але вони постійно питають мене, як це робити. Я кожен раз повторюю одне й те ж. Тому вирішила, що час вже зробити інструкцію, яка б була в одному місці й можна було сказати: отак роби.
Наразі вдалося знайти вже два фінансування для їх друку. Одне – підтверджене, від «Українсько-данського молодіжного дому», який підтримає перший тираж і публікацію електронної версії щоденника на сайті.
Інший донор готовий підтримати друк ще тисячі примірників. Наразі очікується підтвердження такої співпраці. Тож їх буде чимало.
Друковані примірники з’являться наприкінці серпня. Наразі триває запис на їх отримання. А от електронний варіант у форматі .pdf можна завантажити вже нині. І 110 людей вже скористалися з такої можливості. Щоденник можна видрукувати та писати вручну. Або просто взяти за основу, а там вже обрати – чи вести паперовий блокнот, чи створювати електронні нотатки, або навіть записувати аудіофайли.
Більшість моїх щоденників – електронні. Мені подобається, що телефон зі мною і я в будь-який момент можу собі сісти й записати думки, – говорить Анна Шийчук. – Багато хто соціальні мережі використовує не за призначенням, а як щоденники, просто такі публічні. У людини є потреба витягати з себе частинку своєї душі, психіки, емоцій і кудись їх викладати. Користь щоденника в тому, що цього ніхто більше не читатиме і можна писати саме так, як думаєш насправді, навіть якщо це звучить не толерантно чи негарно. Людина в щоденник виписується, а далі йде у світ і поводиться пристойніше. І це екологічно щодо інших людей.
Щоденник – наче чистити зуби
Каже, формат щоденника значення не має. Допоможе як набирання думок з клавіатури, так і начитування на диктофон. Втім пояснює, що писання від руки на папері матиме найпотужніший ефект.
Тут немає єдиного правильного. Ця дрібна моторика, коли людина безпосередньо пише, особливо під час стресу і в час війни, дуже добре працює, – говорить Анна Шийчук. – Воно повертає нас у дитячий досвід, коли ми малювали, ліпили щось руками. Крім того, це виписує більше емоцій, ніж коли ми набираємо на клавіатурі. Рукою ти пишеш ціле слово і внаслідок цього настає більше полегшення. Це ефективніше. Але треба спробувати й тоді вже вирішувати кожному індивідуально.
«Щоденник війни» зможе вести кожен, навіть якщо до того не мав жодного досвіду роботи із психологом чи психотерапевтом. Він структурований і цілком зрозумілий. Якщо ж людина вже проходить терапію, щоденник може стати хорошим допоміжним інструментом.
Психотерапевт – як стоматолог, а щоденник – це наче чистити зуби. Я чищу зуби й ходжу до стоматолога. Тут та ж історія. З терапевтом є можливість глибшого і детальнішого обговорення. А щоденник – це те, що я можу робити сама із собою, – розповідає Анна. – Він класний тим, що не треба записуватися, чекати на цей запис, витрачати гроші. У щоденнику я можу писати тоді, коли треба. Навіть посеред ночі. Разом із тим, якщо є щоденник, де я виписую частину своїх переживань, а потім проговорюю це з терапевтом, то він матиме сильніший ефект. Це різні задачі. Терапія – важча зброя проти стресу і тривог. А щоденник – це форма самодопомоги.
Обидва щоденники розраховані на три місяці ведення.
Містять простір для роздумів, різні техніки подолання стресу та календар змін. Одна із використаних у щоденнику технік – написання листів. Терапевтично вона використовується, коли емоцій занадто багато.
Дуже допомагає писати листи. Особливо, якщо їх неможливо висловити, бо людини немає поруч або вже немає в живих. Або коли я хочу сказати такої гидоти, що подібне людям звично не кажуть. У листах це все добре виписується, – каже Анна Шийчук. – Листи в терапевтичному щоденнику мають дві форми – там, де я пишу про себе, і там, де листи – конкретним адресатам.
Допомога в подкастах, телеграмі та онлайні
У приватній практиці Анни Шийчук з початком великої війни частина клієнтів звертається за допомогою за звичним графіком, а частина перейшла на сеанси раз на два тижні чи взагалі за потребою. Каже, це через те, що коли інтенсивність переживань висока, а людина перебуває у хронічному стресі та розуміє, що є небезпека життю, то психіка захищається й частину проблем не бачить. В іншому разі ми б просто зійшли з розуму.
Терапія розкручує емоції. Деякі люди відчувають це і тому не хочуть говорити. І їх не треба чіпати чи колупати. За місяць-два вона все одно повертається до терапії. Така гнучкість дає можливість людині говорити тоді, коли їй безпечно, – розповідає психологиня.
З лютого Анна з колегами активно включилася в роботу на психологічному гуманітарному фронті.
Зокрема, вона працює у Благодійному фонді «Право на захист». Координує роботу Служби турботи про психічне здоров’я, яка надає виключно безплатні консультації. Каже, попит на них нині справді більший.
Зараз значно більше людей, які постраждали. Не було такої кількості переїздів, втрат стилю життя, смертей, такої потреби в адаптації. І кількість симптомів теж зростає. На щастя, до України зайшло багато фондів, які готові допомогти. І люди, які постраждали, але не мають можливості й ніколи не мали досвіду психологічної допомоги, опиняються в хороших надійних руках і можуть отримати послуги безплатно, – розповідає Анна Шийчук.
Також у рамках проєкту створений телеграм-канал «Психолог на зв’язку», де розповідають про різні форми самодопомоги в час війни, як функціонує психіка в хронічному і гострому стресі, і що з цим робити.
Крім того, фонд надає від однієї до п’яти безплатних кризових консультацій, аби людина могла зрозуміти, чи підходить їй психотерапія і чи доречна вона саме зараз. Якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги фахівця, Анна запрошує записуватися на безплатні консультації, заповнивши форму.
Ми набрали штат дуже класних психологів, година роботи яких до війни коштувала від 800 до 1500 грн. Це досвідчені фахівці, в яких переважно практика заповнена. Зараз частина клієнтів у них повідпадала, по-друге, у терапевтів є потреба бути корисними й мати своє місце під час війни. І я дуже тішуся, що ми зібрали таку команду професіоналів та у людей є можливість спробувати безплатну консультацію, – говорить Анна Шийчук.
За умовами донорів ці психологи не можуть з цим же клієнтом продовжити й платні консультації. Психолога за гроші доведеться собі підібрати іншого. Але людина вже матиме певний досвід і розумітиме, якого спеціаліста шукати.
А ще – з початком війни разом із психологом Ігорем Огданським Анна Шийчук запустила сезон Під час війни радіоподкасту «Хтознаяк», який виходять у партнерстві з Urban Space Radio.
Якщо людина не мала досвіду терапії, то може спробувати читати Telegram, слухати подкасти чи писати щоденника і вирішити, як рухатися далі.
Авторка: Ольга Суровська
Comments are closed.