Минулого тижня Верховна Рада України підтримала ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Відтоді як Україна 11 травня 2011 року підписала у Стамбулі цю міжнародну угоду, не стихали дебати противників Конвенції і борців за її прийняття. Проти традиційно виступає Всеукраїнська рада церков, а також такі політичні сили як «Батьківщина» і «Свобода».
То чи справді щось не так зі Стамбульською конвенцією? Репортер вирішив розглянути основні міфи.
Міф 1. Жінки тепер зможуть будь-кого звинувачувати в насильстві
За даними Нацполіції Івано-Франківської області, за п’ять місяців 2022 року на Прикарпатті було майже 5000 звернень з приводу домашнього насильства. За даними Міністерства соцполітики, 90% постраждалих від домашнього насильства – жінки.
Україна не перший рік бореться проти насильства у сім’ях. З 2018 року діє спеціальний підрозділ поліції «Поліна», який виїжджає саме на виклики щодо домашнього насильства. Діють спеціальні притулки для постраждалих, зокрема й на Прикарпатті, де надають психологічну та юридичну допомога. Також постраждалі від домашнього насильства можуть скористатися послугами юристів у центрах безоплатної правової допомоги.
Стамбульська конвенція лише додатково узаконює боротьбу з домашнім насильством. З її допомогою Україна зможе обмінюватися інформацією про практики вирішення цих проблем з іншими європейськими державами. Згідно з Конвенцією, заходи боротьби проти домашнього насильства, а також насильства щодо жінок, мають бути комплексними і координуватися спеціально створеним органом.
Конвенція не передбачає спрощення процедури слідства у судових позовах щодо насильства. Натомість сприяє збільшенню обізнаності про це серед суспільства, щоб жінки розуміли свої права.
Також в Україні поки що недостатня кількість центрів допомоги та притулків для потерпілих від домашнього насильства. У країнах, які ратифікували Стамбульську конвенцію, має бути один притулок на 10 тисяч людей, які проживають в громаді. Тож, завдяки Конвенції, можна залучати європейські кошти та будувати нові центри для боротьби з домашнім насильством.
Міф 2. Конвенція дискримінує чоловіків
Стамбульська конвенція у першу чергу справді спрямована на захист жінок від сексуального, домашнього насильства, примусових шлюбів, примусової стерилізації – те, з чим стикаються насамперед жінки.
Втім, у документі вказано, що «сторони заохочуються застосовувати цю Конвенцію до всіх постраждалих від домашнього насильства». Тобто, йдеться й про інші категорії населення: чоловіків, дітей, літніх людей, людей з інвалідністю, які теж можуть страждати від домашнього насильства.
Так само і в інших розділах вживається слово «особа», тож ідеться про обидві статі. Наприклад, стаття 35 про фізичне насильство: «Сторони вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб умисну поведінку, яка полягає у вчиненні актів фізичного насильства проти іншої особи, було криміналізовано». Тому Конвенція розширює коло осіб, які зможуть захистити себе від проявів насильства.
Міф 3. Там ідеться про пропаганду ЛГБТ
Стамбульська конвенція – це документ про захист від насильства. Сексуальна орієнтація згадується лише у статті 4 «Про основоположні права, рівність і недискримінацію»: «Виконання положень цієї Конвенції Сторонами, зокрема вжиття заходів для захисту прав жертв, забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, як-от: статі, гендеру, раси, кольору шкіри, мови, релігійних, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, віку, стану здоров’я, інвалідності, сімейного стану, статусу мігранта чи біженця або іншого статусу».
Захист прав людей, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації, внесений в український Кодекс законів про працю. Там ідеться про заборону дискримінації чи обмеження прав працівників, незалежно від їхньої статі, раси, кольору шкіри, релігійних чи політичних переконань, сексуальної орієнтації, майнового стану, стану здоров’я та іншого.
Також у статті 24 Конституції України, хоч і не згадується прямо, але йдеться про те, що «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Міф 4. Стамбульська конвенція замінює стать на гендер
Саме на слово «гендер» посилаються противники Конвенції, у тому числі церковники. На їхню думку, Стамбульська конвенція запроваджує поняття «гендер» як ідеологічний концепт самоідентифікації людини, а це ігнорує факт наявності біологічних статей, які характеризують жінку або чоловіка.
Також, на думку Ради церков, пов’язане з цим зобов’язання навчати дітей нестереотипним гендерним ролям «несе загрози спотворення у молодого покоління своєї статевої ідентичності, популяризації одностатевих сексуальних стосунків та поширення випадків захворювання на гендерну дисфорію серед дітей і молоді».
У Стамбульській конвенцій справді йдеться про «гендер». Це поняття трактується там як «соціально закріплені ролі, поведінку, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків». Гендер – це не біологічна стать і Конвенція не пропонує заміняти одне на інше.
Термін «гендер» у законодавстві України існує вже давно, він присутній у багатьох документах, оскільки у нас є національний механізм впровадження гендерної політики.
Загалом у документі йдеться про те, що країни-підписантки повинні заохочувати політику рівності між чоловіками та жінками. Тобто, не поширювати гендерні стереотипи про те, що жінка має сидіти вдома і виховувати дітей, а чоловік – утримувати сім’ю. А ще – про те, що жінки не годяться для певних професій, які суспільство вважає «чоловічими». Такий підхід сприятиме боротьбі з дискримінацією, наприклад, при прийомі на роботу.
Стамбульська конвенція також пише про включення тем про рівність між чоловіками та жінками, нестереотипні гендерні ролі, вирішення конфліктів у стосунках між людьми у навчальні програми. Держава сама визначатиме, яким чином розповідати про це.
Руку тиснуть усім. Що дратує жінок у діловому етикеті та як це виправити
Міф 5. Конвенція зруйнує українські сімейні традиції
Ще один аргумент противників – те, що це нав’язування українцям «західних цінностей». Але це – російський наратив, де цінності прав людини знівельовані. Не варто навіть згадувати, що в росії Стамбульську конвенцію не ратифікували.
Конвенція не вмішується у релігійні норми чи традиції, якщо вони не мають стосунку до насильства або не поширюють дискримінаційні стереотипи. Тут взагалі не йдеться про склад сім’ї, одностатеві шлюби чи щось подібне. У документі насамперед сказано, що культура, звичаї, релігія, традиції або так звана «честь» не повинні бути виправданням будь-якого акту насильства. Звісно, якщо у якійсь сім’ї є традиція, щоб чоловік бив або принижував дружину, Стамбульська конвенція тут завадить. Але таких «сімейних цінностей» дійсно краще позбутися.
Авторка: Ольга Романська
Comments are closed.