Не секрет, що у світі з одного боку допомагають Україні зброєю та грошима, а з іншого – платять росії за газ і нафту. Було вже багато аналітичних матеріалів про те, що задля якнайшвидшого зниження економічної спроможності московії продовжувати війну слід припинити купувати в них вуглеводні. США, Канада, Велика Британія вже припинили це робити. Вони де факто ввели власне ембарго, тобто заборонили своїм приватним і державним економічним агентам брати участь у товаро-грошових операціях із нафтою та газом російського походження.
Цим країнам було відносно легко це зробити – вони майже не імпортували російську нафту й газ, пише Максим Карпаш у Репортері.
Звісно, ключовим споживачем російських вуглеводнів є Євросоюз. Найбільше доходів московія отримує від продажу нафти, а технічно узалежнює Європу через постачання природного газу трубопроводами.
За даними Євростату на початок 2020 року, середні по Європі частки джерел енергії в сукупному балансі є наступними:
- нафта й нафтопродукти – 36,3 %,
- природний газ – 22,3 %,
- відновлювальні джерела – 15,5%,
- атомна енергія – 13,1%,
- вугілля – 12,7%.
Тобто, сукупно нафта й газ забезпечують майже 60% енергії в Європі, відновлювальна енергетика вже серйозний конкурент усім іншим джерелам, а вугілля вже втратило провідні позиції.
Чекаємо днями чи тижнями після перемоги Емануеля Макрона на президентських виборах оголошення нарешті ембарго на російські нафту та газ у Франції. Це складне питання і воно буде складно вирішуватись. Адже залежність від москальських енергоносіїв дуже відрізняється між країнами-членами ЄС.
Читайте Максим Карпаш: Спочатку думати
Наведу для розуміння стану речей топ-5 держав, із вказанням найбільшої частки за кожним видом енергоносіїв:
- нафта та нафтопродукти – Кіпр (90%), Мальта (87%), Люксембург (65%), Греція (55%), Ірландія (50%);
- природний газ – Італія (39%), Нідерланди (37%), Угорщина (32%), Ірландія (30%), Румунія (29%);
- відновлювальні джерела енергії – Швеція (41%), Литва (37%), Фінляндія (35%), Данія (33%), Австрія (30%);
- атомна енергія – Франція (41%), Швеція (31%), Словаччина (24%), Болгарія (22%), Словенія (20%);
- вугілля – Естонія (60%), Польща (42%), Чехія (34%), Болгарія (28%), Німеччина (20%).
З цього видно, що домовитися всередині ЄС буде складно. Адже те, від чого відносно легко можуть відмовитись одні економіки, інші собі дозволити у короткий час не зможуть. Чекатимемо рішень від чиновників з Брюсселю, але вони будуть нелінійними в часі та за географією.
Читайте Максим Карпаш: «руський мір» чи «Український світ»
У зв’язку із цим виникає цікаве для України питання. От, ми офіційно не купуємо російський газ уже кілька років, а отримуємо його у режимі реверсу з ЄС. Якщо ЄС не купуватиме цього ресурсу, то як ми зможемо його купувати у них?..
Власного добутку в опалювальний сезон нам може не вистачити. Щодо все зростаючих цін на АЗС, скоріше за все, ми вийдемо в паритет з ЄС. Минулого тижня середня ціна в них була 1,7 євро за літр дизельного пального чи бензину А95. Тобто ціна палива у нас може зростати до 50 грн за літр.
Висновок один – ми просто мусимо скорочувати власне споживання. І це вже не рекомендація, а просто критична потреба.
Comments are closed.