Неподалік рогу теперішніх вулиць Незалежності й Січових стрільців колись стояв старий двоповерховий будинок. Його знесли у 1975 році.
За совітів там була стоматологічна поліклініка, а ще раніше – єврейський шпиталь, побудований ще в 1862 році, пише Репортер.
Єврейська спільнота міста становила ледь не половину населення Станиславова. Заможні юдеї користувалися послугами приватних лікарів. А їхні бідні єдиновірці, які не мали можливості оплатити недешеву медичну допомогу, лікувались у шпиталі безкоштовно. Усі витрати покривало єврейське Товариство взаємної допомоги догляду за хворими. Виглядає майже як розвинений соціалізм, але варто пам’ятати, що дешеве, а тим більш безкоштовне, рідко буває якісним.
Журналіст Мартин Поллак у своїй книзі «До Галичини» досить цікаво описує особливості отої «безкоштовної» медицини.
«Хворі євреї дуже рідко зверталися до міської лікарні, тому що там не готували кошерної їжі, а правовірні не могли дозволити, щоб за ними доглядали чужі жінки. Члени Товариства взаємної допомоги – здебільшого поденники й дрібні ремісники – сплачували по кілька крейцерів на тиждень у спільну касу, і коли хтось із них хворів, інші були зобов’язані по черзі його доглядати. Так фурман, носій, швець, кравець чи різник сидів біля ліжка хворого і, як умів, намагався допомогти сердешному. У випадку серйозних хвороб це був певний шлях до смерті».
