26 квітня 1986 року о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства — з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році.
Основні наслідки аварії були подолані за 7 місяців і вже у листопаді два з трьох вцілілих енергоблоків були знову введені в експлуатацію, пише Репортер з посиланням на jnsm.com.ua.
Після десятиліття успішної експлуатації атомних реакторів подвійного призначення, на яких крім генерації електроенергії вироблялись ізотопи для військових потреб, з середини 1960-х років у СРСР почалась розробка одноцільових безкорпусних реакторів, відомих як РБМК (Реактор великої потужності канальний — російською), для виробництва електричної і теплової енергії.
Енергоблоки з реакторами подібного типу мали стати основою великої мережі атомних електростанцій (АЕС), загальна електрична потужність котрих за десятиліття мала сягнути 8 ГВт. В рамках цієї програми для забезпечення електроенергією Центрального енергетичного району СРСР, до якого входило 27 областей УРСР і Ростовська область РРСФР, біля Києва планувалось звести Центрально-Українську АЕС.
За дротом. Франківчанка нелегально пройшла 100 км Чорнобильською зоною (ФОТО, ВІДЕО)
Дирекція з її будівництва, створена 11 грудня 1969 року наказом Міністра енергетики і електрифікації СРСР, опікувалась не лише власне АЕС біля села Копачі за 18 км на північний захід від Чорнобиля, але й містом-супутником, спроектованим поблизу залізничної станції Янів, що на відстані 2 кілометрів від майбутньої АЕС, яке мало стати важливим транспортним і промисловим центром з населенням до 85 тисяч чоловік.
Населений пункт Прип’ять був заснований 4 лютого 1970 року, а вже у травні почалось риття котловану для майбутньої АЕС, згодом перейменованої на Чорнобильську. Перший її енергоблок було прийнято в експлуатацію 14 грудня 1977 року, другий — 10 січня 1979-го. Того ж року Прип’ять постановою Верховної Ради УРСР отримала статус міста. 3 грудня 1981 року відбувся енергетичний пуск третього енергоблоку, 25 листопада 1983 року — четвертого.
Через чотири місяці Чорнобильська АЕС вийшла на проектну потужність 4 000 МВт, виробляючи близько 10% електроенергії України.
На кінець квітня 1986 року було заплановано зупинку 4-го енергоблоку для проведення поточного ремонту. Як правило, подібні заходи використовувались для проведення технічних експериментів для удосконалення обладнання АЕС і вивчення режимів його експлуатації. На цей раз було вирішено випробувати можливість використання інерції обертання турбін після їх відключення в якості резервного джерела живлення на випадок його аварійного відключення.
30 років як змінився світ. Родина Попадюків про трагедію Чорнобиля
Вперше вивчення різних режимів сповільнення реактора РБМК-1000 було проведене 9 вересня 1982 року, але привело до пошкодження тепловиділяючої збірки і розриву одного з технологічних каналів через відмову системи аварійного захисту. Після доопрацювання турбогенератора експерименти проводились ще двічі, але обидва рази невдало, хоча й без фізичних пошкоджень обладнання.
Чергове випробування розпочалось о 1-й ночі проти 25 квітня з поступового зниження потужності реактора 4-го енергоблоку. Через 13 годин була планово відключена система автономного охолодження реактора, однак невдовзі на вимогу диспетчера «Київенерго» виведення блоку довелось зупинити і до 11-ї вечора він пропрацював на половині потужності.
Такий позаштатний режим призвів до т. зв. «отруєння» реактора ізотопами ксенона, через що о 0-28 26 квітня 1986 року відбулось миттєве падіння практично до нуля потужності реактора. За півгодини її вдалось підняти, правда, до втричі нижчого значення, ніж передбачав регламент випробувань. Попри це о 1-07 вони були продовжені. Підключення шести насосів в якості навантаження призвело до неочікувано стрімкого збільшення потужності, яке взяти під контроль не вдалось, й по сигналу аварійного захисту, який о 1-23-39 спрацював на пульті оператора АЕС, почалось відключення реактора. Проте через його конструктивний недолік опускання поглинаючих стержнів в активну зону відбувалось надто повільно, реактор заглушити не вдалось, і о 1-23-47 пролунав вибух, а через дві секунди — ще один.
Потужність вибухів була настільки великою, що вони повністю зруйнували обшивку реактора і зірвали багатотонну верхню плиту 4-го енергоблоку, крізь яку в повітря піднялось більше 60 тон радіоактивних матеріалів, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду, цезію і стронцію.
Першою жертвою аварії став оператор циркулярних насосів Валерій Ходемчук, який загинув під уламками. Його тіло знайти так і не вдалось.
Через сім хвилин на місце вибуху прибули пожежні команди з Чорнобиля і Прип’яті, зусиллями яких за три години вдалось локалізувати пожежу і запобігти її поширенню на 3-й енергоблок, з’єднаний з 4-м спільним коридором. У перші години після аварії у рятувальників не було розуміння ситуації і активну зону реактора намагались охолодити водою. Ці зусилля виявились марними і привели до опромінення (в ряді випадків смертельного) багатьох людей. О 6-й ранку від опіків і перелому хребта в лікарні помер інженер-наладник Володимир Шашенок. Близько обіду до Москви літаком було відправлено першу групу з 28 вражених радіацією з числа пожежних і співробітників АЕС. Загалом від вибуху і при гасінні пожежі, що тривала близько 10 днів, загинув 31 осіб і більше двох сотень було госпіталізовано.
Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з’явилось лише наступного дня, коли близько полудня 27 квітня диктор прип’ятської радіотрансляційної мережі сповістив про збір та евакуацію жителів 45-тисячного міста. Їх не попередили про масштаби і причини небезпеки, не дали жодних рекомендацій про те, як слід поводитися для зменшення впливу радіоактивного забруднення. Щоб запобігти паніці, повідомлялося, що евакуація лише тимчасова, однак невдовзі довелось вивозити населення не лише з 10-кілометрової зони навколо АЕС, а й з населених пунктів у радіусі 30 км від Чорнобиля.
Більше читайте за посиланням.
Comments are closed.