Скоро ми матимемо першу річницю карантину, оголошеного 12 березня 2020 року. Різні галузі по-різному пройшли цей рік – якісь перебувають на грані розпаду (індустрія гостинності, наприклад), а якісь лише посилились – продаж товарів широкого вжитку (ритейл), фармацевтика, служби доставки.
А що ж з освітою? Чи стала система освіти стійкішою? Які зміни вже стали незворотними, а яких ще слід очікувати? І головне – як нам (освітянам та учням) діяти? Для прикладу, у вищій освіті вже зрозуміло, що у допандемічний режим читання лекцій ми не повернемось – певна частка залишиться онлайн, пише Максим Карпаш для Репортер.
Розгляньмо кілька можливих сценаріїв на найближчі роки, обриси яких уже видно: навчання впродовж життя, форматне навчання – школи та університети – втрачають монополію, змінюється роль вчителя.
Навчання впродовж життя є однією із «найстарших» тенденцій: обсяги знань постійно зростають, потреби змінюються тощо.
Також слід серйозніше поглянути не стільки на школи та університети, як на дошкільну освіту. Вона потребує ґрунтовного реформування. Нині основне її завдання – чим скоріше повернути батьків до роботи. На таких засадах до інтересів дітей дійти складно. Ясно, що треба зменшувати кількість дітей у групах, підвищувати фах і престиж вихователів, думати не лише про матеріальну базу, а й про сучасне наповнення освітнього середовища.
Далі – постпандемічні інструменти: дистанційна робота батьків у поєднанні з перебуванням вдома з дошкільнятами (потрібні нові педагогічні розробки), відкриття «філіалів» садочків на підприємствах, аби батьки були ближчими до своїх малолітніх дітей. Останні дослідження вказують, що такі діти будуть більш готовими до наступних етапів життя.
Наступним етапом є постуніверситетська освіта – нові технології формують нову структуру ринку робочих місць, виникають одні професії, а інші зникають. Тільки минулого року я пройшов три онлайн-курси по кілька тижнів кожен. Цей тренд посилився у пандемічні часи і буде набирати обертів.
Також треба врахувати все більшу кількість цілком придатних до зміни професії людей віком 60+. Останні наукові дослідження підтверджують, що інтенсивні розумові навантаження цілком прийнятні у будь-якому віці, знижують ризики багатьох хвороб, а основне – після досягнення пенсійного віку «перекваліфіковані» люди не вилітають з економічного життя, а беруть у ньому участь у власному темпі. Враховуючи зростання «срібної економіки» – споживчий ринок для людей 60+, мусить з’явитись «срібна освіта» – і то не у вигляді уроків з комп’ютерної грамотності, а повноцінних структурованих курсів.
Пандемія усім показала, що роботу втратити легко.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.