Тисменицька районна організація Українського товариства мисливець і рибалок має у користуванні 21 140 га мисливських угідь.
На 30% їхньої площі представники організацій мисливців, екологічна інспекція Карпатського регіону та ЗМІ провели облік мисливських тварин, пише Репортер з посиланням на пресслужбу Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства.
«Оскільки погодні умови сприяють нам, то підрахунок дичини будемо здійснювати методами картування слідів та шумового прогону, – зазначив голова Тисменицької РО УТМР Володимир Приймак. – Мисливці рухатимуться по лісовому масиві, таксатори стоятимуть на вищих точках і обліковуватимуть дичину».
Олександр Марусяк, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу, відзначив, що у результаті обліку відбувається визначення видового складу, встановлюються місця проживання тварин, їх міграції, територіального розміщення, чисельність у різних угіддях.
«Також за результатами таксації оцінюється та планується діяльність, визначаються норми добування на наступний мисливський сезон, за потреби, приймаються рішення щодо необхідності часткової або повної заборони полювання на певний вид дичини, визначається динаміка чисельності тварин», – каже інспектор.
Читайте: Таємниця сотні «Вікторія». Що ховає ліс під Болеховом (ФОТО)
Облік в угіддях Тисменицької районної організації УТМР проводять по основних видах мисливських тварин – козуля, кабан, заєць-русак, лисиця.
Спеціаліст Івано-Франківського обласного управління лісового та мисливського господарства Ірина Лисюк розповіла, що вибір дня обліку маршрутів має вирішальне значення для одержання достовірних даних. Найкраще проводити облік після доброї пороші, з глибиною снігового покриву не більше 5-10 см. Зручно вести облік також під час відлиги, коли тварини більш активні, а їх сліди чітко відбиваються на снігу.
«Обліковці виходять на свої маршрути одночасно. На спеціальних бланках вони відмічають дату та час обліку, погодні умови та висоту снігового покриву. Помітивши свіжий слід звіра, олівцем наносять його на схему маршруту умовними позначеннями (к – козуля; сд – свиня дика) і вказують стрілкою напрям ходу звіра. Одночасно записують кількість тварин”, – розповідає Ірина Лисюк.
Закінчивши роботу на маршруті, обліковці здають бланки керівнику роботи, який переносить ці дані на схематичну карту господарства чи району. Таким чином одержуємо «фотографію» переходів звірів на території господарства».
Загалом, під час обліку таксатори, мисливці на визначеній території облікували одну лисицю, 8 козуль, зафіксували сліди кабанів та зайця.
