Італійський апеляційний суд виправдав українського нацгвардійця Віталія Марківа, який перебував за ґратами з 30 червня 2017 року, коли його заарештували в аеропорту Болоньї.
Про це повідомляє українська журналістка Ольга Токарюк та журналістка Наталія Кудрик, яка брала участь у засіданні, пише Громадське.
Справу розглядав апеляційний суд у Мілані після того, як суд першої інстанції у місті Павія засудив українця до 24 років в’язниці за нібито причетність до смерті італійського журналіста біля Слов’янська під час боїв у 2014 році.
Біля тюрми його зустрічали українські журналісти, глава МВС Арсен Аваков, омбудсмен Людмила Денісова.
«Це надзвичайна подія. Ми довели, що правда є, справедливість існує. Добро перемагає, правда перемагає», — сказав Марків.
Він також наголосив, що його засудження судом першої інстанції доводить — «кремлівській пропаганді немає меж».
Щодо самого рішення українець зазначив, що не вірив у виправдальний вирок, тому зараз його переповнюють емоції.
«Ми захисники, ми не окупанти. Ця перемога — в пам’ять всім загиблим військовим. Я щасливий, вдячний. Мене переповнює океан емоцій. Я не вірив, чесно. Але чудо трапляється. Непереможний лише той, хто не здається. Слава Україні!» — сказав Марків.
За що засудили Віталія Марківа?
У липні 2019 року українського нацгвардійця Віталія Марківа італійський суд визнав винним у причетності до вбивства італійського фотографа Андреа Роккеллі на Донбасі у 2014 році й засудив до 24 років в’язниці.
В останньому слові Марків сказав, що є українським військовим, простим солдатом, патріотом, і додав, що завжди захищатиме Україну.
Президент України Володимир Зеленський доручив Міністерству закордонних справ і Генпрокуратурі терміново зайнятися питанням повернення нацгвардійця Віталія Марківа. 20 листопада 2019 року Україна подала апеляційну скаргу на вирок Марківу.
Водночас Міністерство внутрішніх справ України провело власне розслідування та встановило, що Марків непричетний до вбивства, оскільки тримав у руках іншу зброю.
Невинуватість нацгвардійця також довела група журналістів, які самостійно досліджували факти справи. За результатами розслідування, вони зняли фільм під назвою «Не в тому місці, не в той час». У вересні частину цього фільму показали в італійському парламенті, а згодом додали його як нові докази до справи в суді.
