В Івано-Франківській області 987 учнів вчаться в інклюзивних класах. З них, 60-65 % – це діти з особливими освітніми потребами із сільської місцевості.
Про це розповів головний спеціаліст відділу загальної середньої та дошкільної освіти департаменту освіти, науки та молодіжної політики ОДА Василь Палійчук, пише Суспільне Карпати. інклюзивних класах
“В області функціонує 881 інклюзивний клас у 344-х закладах загальної середньої освіти, – каже чиновник. – У порівнянні з минулим роком, сьогодні на інклюзивній формі навчання перебуває на 155 дітей більше. У дошкільних навчальних закладах на інклюзивній освіті знаходиться 245 дітей. Це 144 заклади, 186 груп”
За словами Василя Палійчука, на Івано-Франківщині інклюзивне навчання почало впроваджуватися з 2012-го року. У той час лише семеро дітей вчилося на інклюзії. Відповідної законодавчої бази не було, і заклади освіти самотужки опановували таку форму навчання.
“Щороку кількість таких дітей збільшується. Сьогодні законодавство передбачає організацію інклюзивного навчання у будь-якому закладі освіти на території проживання дитини. Тобто, якщо в селі є одна школа, то у ній, за потреби, повинні забезпечити умови для навчання дитини з особливими освітніми потребами. Щоб організувати таке навчання, батьки повинні звернутися до закладу освіти із заявою про прийняття дитини до школи. Для того, щоб керівник школи організував інклюзивний клас, також потрібна комплексна оцінка дитини від інклюзивно-ресурсного центру. У нас в області працює 22 таких центри в кожному районі. Після комплексної оцінки, керівник закладу, відповідно до законодавства, зобов’язаний створити інклюзивну форму навчання, забезпечити асистента вчителя. Відмови бути не може”, – пояснює Палійчук.
Окрім організації інклюзивного класу, у школі, де вчиться дитина з особливими освітніми потребами, повинні відкрити ресурсну кімнату та забезпечити корекційні заняття з логопедом, психологом чи іншими спеціалістами, відповідно до потреб конкретної дитини. Кошти на такі корекційні заняття виділяються з освітньої субвенції з державного бюджету на кожну дитину. 30 % з цих коштів йдуть на придбання спеціальних засобів корекції, необхідних у роботі з дітьми.
Однією з проблем в інклюзивній освіті є архітектурна доступність шкіл для дітей на візках.
“У проєктах шкіл, які збудовані 20-40 років тому, не були передбачені пандуси, – зазначає Василь Палійчук. – Але керівництво і засновники закладу освіти повинні подбати про їхнє забезпечення, щоб дитина, яка користується візком і вчиться там, могла безперешкодно потрапити до школи. Для дітей, яким потрібно добиратися до опорної школи в інше село, передбачені шкільні автобуси. Серед них є спеціальні, які обладнані підйомниками для зручності дітей на візках. У нас в області є 2 таких автобуси, закуплені у 2017-му році. Ще потребуємо 8 таких автобусів”.
