Минулої неділі у Франківську другий рік поспіль відбулося спортивно-мистецьке свято «Спортивна сім’я воїна». На людей чекав гирьовий спорт, дартс, віджимання та сімейна естафета.
Тож Репортер вирішив разом із сім’ями атовців поєднати приємне з потрібним.
Ранок потішив погодою. Біля стадіону «Рух» з 10.00 було трохи метушні – приїхало багато машин, люди виносили столи, інші між собою щось гомоніли. У будівлі стадіону директор музею спорту «Україна» Олександр Фотуйма проводив екскурсії для учасників свята.
Десь 20 людей купкою роздивлялися експонати: медалі, кубки, екіпірування відомих спортсменів Прикарпаття. Усі, хто був того дня на святі, – ветерани війни на Донбасі, їхні дружини та діти.
Конкретний рух на стадіоні почався ближче до 11.00. За традицією, як і на кожному заході, почали з вітального слова.
«Хочу подякувати всім присутнім, що прийшли вшанувати пам’ять наших загиблих на війні хлопців, – сказав на відкритті Володимир Веркалець, начальник відділу міністерства у справах ветеранів у області. – Зокрема, говоримо вже про 145 хлопців з Прикарпаття. Ми будемо збиратися, будемо пам’ятати, гуртуватися. Ми повинні це робити, щоб знати одне одного і показати приклад сім’ям, що пережили втрату і ще себе шукають. Тому бажаю всім приємних вражень, вдалих змагань і пам’ятайте – незалежно від того, хто сьогодні виграє, ви всі вже є переможцями».
Розпочали з дартсу. Реєструватися могли тільки дорослі, хоч дітям також дозволяли спробувати. Судив змагання тренер з гирьового спорту Ярослав Соколенко, жвавий чоловік років під 70. Хоч дартс – не його професійна ніша, але правила знав на відмінно. Спочатку провів інструктаж і дозволив кожному по дві спроби.
Багато атовців тримали дротики в руках вперше в житті, тож відчутно хвилювались. Вигуками «Давай!», «Ти переміг!», «Ти зможеш!» їх підтримувала маленька донька одного з ветеранів Вероніка Ковель. Після кожного її вигуку всі сміялися, бо то справді було весело.
«Приготувалися! Можна!» – скомандував суддя. І тут почалися дуже різні результати – від 18 до 78 очок. Сподобалось усім без винятку, а переміг Ігор Вовчук.
Далі організатори на меншому полі розстелили великий килим, де чоловіки змагались у віджиманні. Більшість з них давно не займалися фізично і втратили форму, але давня підготовка дала про себе знати. Першим на килим вийшов Ігор Кубрак. Він віджався 52 рази і, забігаючи наперед, – ніхто з учасників не зробив менше 45 віджимань.
Читайте: Теніс у Франківську: навіщо, де та скільки це коштує (ФОТО)
«Мені 64 роки, я пройшов війну, – каже Ігор Кубрак. – Ніби непоганий результат, враховуючи, що на службі мені у спину встряла пластина від бронежилета. З того випадку вже пройшли роки, але воно дає про себе знати щоразу, коли я роблю щось фізично. Хоча я стараюсь підтримувати форму і не сидіти на місці».
Після ще п’яти учасників у віджиманні також переміг Ігор Вовчук, який віджався 72 рази. Далі на килимі три жінки качали прес, і всі три здобули нагороди.
Фоном на святі звучали сучасні українські пісні, сонце почало припікати, а біля столу з нагородами розставили кубки, грамоти й медалі.
Далі на учасників чекав гирьовий спорт. Хлопці розминалися, пробували піднімати гирі – 16 та 20 кг. На вправи з гирями давалось по чотири хвилини – в результаті перемагав той, хто зробить найбільше підйомів. З результатом 100 разів переміг Дмитро Мельников. Його також активно підтримувала маленька Вероніка Ковель: «Ти молодець! Слава Україні!».
Попереду на учасників ще чекав забіг на 500 метрів довкола міні-поля.
«Немає слів, це був просто чудовий день, – сміється голова фізкультурно-спортивного товариства учасників АТО/ООС Дмитро Мельников. – Звичайно, хотілося б трохи більше учасників. Але в будь-якому разі це хороше свято, хороша ідея – проводити такі змагання серед атовців. Це і відпочинок, і реабілітація. Думаю, будемо більше організовувати та брати участь у подібних змаганнях, але значно масовіших. Ми маємо створити таку моду, щоб ветерани займалися спортом разом із своїми сім’ями, з дітьми. Наступного року згуртуємо більше людей, адже багато хто через брак інформації просто не знав. А було весело, мені й дружині сподобалось».
Біля стола з винагородами поставили два конуси – «Старт» і «Фініш». Участь у забігу брали дві сім’ї разом із дітьми. За правилами треба пробігти двічі навколо міні-поля. Одна із сімей виявилась спритнішою та пробігла дистанцію менше ніж за три хвилини. А потім ще стільки ж чекали, щоб суперник добіг до фінішу. Але ображеним не залишився ніхто.
Далі – вручення нагород переможцям, гімн України, дружні розмови. Усі довкола дякували один одному й допомагали організаторам прибирати. А ті, у свою чергу, обіцяли провести свято наступного року – масовіше та з новими задумками.
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.