Отже, Івано-Франківськ потрапив до «червоної» зони, і урядова комісія ТЕБ та НС ввела у нас найсуворіші обмеження. Це мало колись трапитись і ще трапиться, напевно, не раз і з багатьма містами Західної України.
Іронія в тому, що карантин оголосили ще до початку навчального процесу – тобто, нас просто не допустили до навчання, пише Максим Карпаш у Репортері. Для таких міст як Івано-Франківськ, де освіта є ключовим сектором економіки, подібне рішення можна порівняти з припиненням подачі опалення в найлютіші морози.
І тут є дві великі сторони рішення. Урядова й міська. Уряд проявив себе щонайменше непрофесійно. Адже у будь-якого керівника має бути план Б, але тільки не в нашого. Всі знали, що друга й наступні хвилі накриватимуть нас саме у проміжках між канікулами, і зрозуміло, що варіант усе закрити чи перевести на «дистанційку» – це не вихід. Що робити батькам, які в більшості змушені залишатися вдома з дітьми молодшого та середнього шкільного віку? Чому б з антикризового багатомільярдного фонду цільово не надати їм пряму фінансову субсидію? Але ж ні, в уряді є відповідь на таке у фірмовому стилі «постріл в ногу» – ми ще й мінімальну зарплату підвищимо, збільшивши податковий тиск на роботодавців.
Тепер про місцевий рівень, на якому достатньо багато було інструментів для маневру. Скористаюсь своїм тематичним дописом кінця травня, там було кілька варіантів.
Розпочати навчання у серпні. Чи щось принципово заважало це зробити? Ні. Чи ми б виграли від цього? Так, уже б мали позаду цілий місяць навчання! Про можливість занять на вулиці, тематичних екскурсій, зниження витрат на комуналку взимку годі й казати.
Читайте Максим Карпаш: Концерт – як атрибут державного свята
Зміщений графік навчального процесу, коли його учасники виходять у різні дні і не перетинаються з іншими? Це можливо й після зняття карантину. «Розтягнути» навчання уздовж цілого світлового дня, а не тільки зранку. Не бачу проблем. Молодші йдуть зранку, старші можуть і пізніше. Класи та групи можна ділити задля відповідності чинним вимогам.
І так ще багато чого – транспорт, харчування, працівники віку 60+, логіка переміщень всередині навчальних закладів тощо. Впевнений, що ці ідеї не є унікальними. Лишається тільки взяти і зробити. І для цього повноважень у місцевої влади достатньо, не треба чекати на урядові вказівки.
Досвід європейських країн, які в переважній більшості відновили шкільне навчання у серпні, ґрунтується на простому балансі переваг і ризиків. Школи закривають або у випадку неконтрольованого спалаху захворювання, або за відсутності системи відстеження хворих і контактних.
А тепер про світоглядне. Маємо ризик знизити якість української освіти ще більше. До чого це призведе? На політичному рівні – до появи серед виборців більшості «постарівших дітей», які обирають популістів і вірять у прості та швидкі зміни у складних системах.
Читайте Максим Карпаш: Тренди, яких нема
Навіть швидкий аналіз звіту за 2003 рік міжнародної системи оцінки академічних успіхів старшокласників PISA показує, в яких країнах нині прийшли до влади популісти – Бразилія, Італія, Греція, Польща, Угорщина, ряд інших. Сьогодні тим підліткам з 2003 року в середньому за 30 років і вони давно є виборцями. Єврокомісія під проводом країн із кращими результатами школярів і сильнішими економіками якраз у ті роки ініціювала величезні програми з підвищення якості освіти. Позитивні наслідки тих ініціатив видно вже, бо у системі освіти з’явилося завдання культивувати критичне мислення.
Якщо ж наш уряд і далі буде гратися з освітою, то наслідки будуть незворотними – як для економіки, так і для державності.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.