Коли будете проходити по Грюнвальдській, зверніть увагу на два особняки під номерами 6 і 8. Вони майже подібні, ще й стоять упритул. Що це – брак фантазії архітектора чи нестача коштів на оригінальні проекти у замовника? Ні те, ні інше. І з цього приводу є одна давня легенда.
У 1908 році станиславівський магістрат вирішив прокласти нову вулицю, яка б сполучала центр із вокзалом. Для цього довелося викупити землю в родини Ляйбліхів. За ділянку глава сім’ї отримав досить пристойну грошову компенсацію. Найнадійніше було вкласти їх у нерухомість. Оскільки Ляйбліх мав двох синів, він вирішив збудувати кожному будинок, та не будь-де, а на новозаснованій вулиці – Грюнвальдській.
А щоб діти не сварилися між собою, мовляв, комусь дістався кращий особняк, мудрий старий наказав зробити хати однаковими. Ну, майже. З того часу будинки відрізняються лишень формою куполів.
Comments are closed.