Є легенда, що Микола Гоголь страждав на летаргію. Це така хвороба, коли людина впадає у глибокий сон, що характеризується повною відсутністю зовнішньої реакції, нечутним диханням, слабким пульсом і кров’яним тиском.
Простіше — ознак життя при такому сні нема. За тою ж легендою, коли знаменитий письменник заснув, близькі подумали, що той помер, і поховали його заживо.
У Станиславові також ходила подібна історія. У 1831 році в нашому місті спалахнула епідемія холери, яка забрала багато людських життів. Серед її жертв був і префект (ректор) Станиславівської гімназії ксьондз Йозеф Габурек.
Померлих ховали на спеціальному цвинтарі, в районі сучасного автомобільного мосту на Незалежності. Після похорон хтось з учителів згадав, що Габурек нібито був летаргіком. І той викладач настільки цим перейнявся, що зміг переконати колег провести ексгумацію. Коли ж домовину відкрили, то побачили, що префект нікуди не дівся. Але лежав він — на животі!
