Сьогодні у Івано-Франківську є лише одна синагога. Проте мало хто знає, що існувала і друга – значно старіша. Історія її побудови доволі цікава. Відомо, що найчисельнішою громадою у Станиславові були євреї. Їхня кількість дорівнювала половині населення міста, а в бізнесі з ними могли сперечатись лише вірмени. Але кам’яної синагоги євреї не мали.
Коли Львів, Тернопіль, Бережани і Жовква вже пишалися мурованими божницями, наші євреї збирались у скромній дерев’яній споруді. Для підняття власного престижу очільники громади звернулись до львівського архієпископа Ігнація Вижицького і в 1745 році отримали дозвіл на будівництво мурованого храму. Проте, замість зведення нової синагоги, чомусь обмежились косметичним ремонтом старої.
Минуло 15 років. Дерев’яна божниця тепер погрожувала завалитись на голови відвідувачам. А у Львові на той час вже був новий архієпископ – Вацлав Сєраковський, який не надто симпатизував євреям. Він одразу заявив: якщо євреї не збудували синагогу одразу після дозволу, то нового паперу їм годі чекати.
Громада посилала до архієпископа чисельні делегації, але той вперто стояв на своєму. Нарешті євреї найшли в його обороні слабку ланку. До архієпископа особисто звернувся головнокомандувач литовської артилерії генерал Євстахій Потоцький. Сєраковський не став зв’язуватись із військовими та дозволив будівництво єврейського храму.
У 1761 року почалася будова мурованої божниці. Простояла вона до Другої світової війни, тоді її знищили німці. Причому руками самих же євреїв.
 |
Comments are closed.