Шануймо цісаря

Іван БондаревСтаниславів є досить старим містом і тому, як кожне порядне старе місто, мусить мати свої легенди. І він їх має! Просто тривалий час дослідників більше цікавила міфологічна спадщина Праги, Кракова, Львова чи Кам’янця-Подільського. Але й Станиславову є що розповісти як постійним мешканцям, так і туристам.Шануймо цісаря

Після приєднання Галичини до Австрійської імперії у Станиславові з’явився німецький староста. Містом тоді правила Катерина Коссаковська і незабаром між цими двома «гілками влади» спала­хнула справжня війна.

Якось німець?староста прийшов у справах до палацу власниці міста. Він сміливо пройшов до приватних покоїв та нахабно приблизився впритул до канапи, де сиділа Катерина, навіть не знявши капелюха. На її зауваження староста відповів, що він такий самий підданий цісаря, як і пані Коссаковська, і тому він не бачить необхідності знімати перед нею шапку. Обурена жінка цього так не залишила.

Пізніше вона наказала у залі свого палацу повісити портрети Йосипа ІІ та Марії Терезії, але так, щоб вони не дуже кидалися в о­чі. Своєму гайдукові, який відрізнявся великою фізичною силою, Катерина наказала просити усіх відвідувачів знімати головні убори. Коли німець у черговий раз зайшов до зали, гайдук ввічливо запропонував йому зняти капелюх. Нахабний відвідувач проігнорував прохання, і тоді слуга відпустив німцю такого міцного ляпаса, що капелюх злетів з голови. Пані Коссаковська, заховавши переможну посмішку та вказуючи на цісарські портрети, промовила ошалілому німцю: «Навчись шанувати образ монарший». Почервонілий староста нічого на це не сказав, а наступного разу зняв капелюх самостійно.