Вони купують старі іржаві «таратайки», які гниють у гаражах чи на вулиці, а за кілька років перетворюють їх у розкішні ретро-авто. На Прикарпатті вже кілька років діє неформальне об’єднання любителів автомобільної старовини.
Геннадію Козаренко 37 років. В автомобільних колах Франківська його ще знають як Соняшник. Усе завдяки його червоному «горбатому» Запорожцю з соняшниками на кузові. Десять років тому він купив прогнилий ЗАЗ-965А за 100 грн. Нині це один із найбільш упізнаваних автомобілів міста.
«Соняшник» на базі ЗАЗ-965А
У кількох гаражах, які Геннадій орендує в різних куточках міста, крім «горбатого соняшника» зберігаються білосніжний красень ЗАЗ-968, синій Москвич-407 (у процесі реставрації) та ще один «горбатий», який чекає своєї черги на нове життя.
«Ретро-автомобілі й раніше були в нашій області, але їхні власники не знали один одного, — розповідає Козаренко. — А роки чотири тому ми потрохи почали збиратися. Дізнавалися один про одного по-різному. Шукаєш запчастини, їздиш по майстернях, там розповідають про знайомих майстрів, з кимось знайомилися через інтернет, на форумах. Звісно, найбільшу цінність має автентична реставрація, проте ми не ділимо любителів автентики і тих, хто обладнує старі машини сучасними комплектуючими».
Одного разу до Козаренка приїхав іванофранківець Анатолій Колісник, нині він так само реставрує «горбатого». «Мені розповіли про Геннадія-Соняшника, дали номер його телефону, — згадує Колісник. — А сьогодні ми товаришуємо, разом їздимо на виставки, допомагаємо один одному».
Франківські любителі автомобільної старовини (зліва-направо): Володимир Микицей, Геннадій Козаренко та Анатолій Колісник
У дворі однієї садиби на околиці Франківська — цілий склад ретро-автопрому. На травичці стоять 401-й та 407-й Москвичі, Победа, кілька Запорожців, два «донорських» BMW, двигуни й ходову яких використали для «фарширування» ретро-машин. Господаря цього всього, Володимира Микицея, знають далеко за межами Прикарпаття. Реставрація авто — його основний заробіток. Працює разом із сином. Автомобілі з його майстерні роз’їхалися всією Україною, кілька замовлень були й з Росії.
Наразі він працює над справжнім ексклюзивом — лімузином, переробленим з Opel Kapitan 1939 року — замовлення одного відомого франківського бізнесмена. «Це авто будую вже два роки, — розповідає Микицей. — Багато частин доводиться практично ліпити вручну, як от передні крила. Дуже важливо, але й дуже важко ретельно дотриматися усіх вигинів оригінальної моделі та зробити частини кузова симетричними. Це забирає багато часу».
У минулому Opel Kapitan, у майбутньому — ексклюзивний лімузин
В іншому боксі ще одне замовлення —радянський військовий джип ГАЗ-67. В одній кімнаті стоїть його ходова, в іншій — кузов. Брезентові деталі довелося шити з нуля, за оригінальними ескізами та кресленнями.
З Володимиром Мухаметдіновим Козаренко познайомився випадково. «Я заїхав до Павлівки на автобазар, дивлюся, стоїть чоловік і натирає ганчіркою старий Москвич, — розповідає Геннадій. — Виявилося, що він хороший фахівець з фарбування авто. Нині фарбує фактично всі наші ретро-машини».
Володимир Мухаметдінов і собі реставрує авто. В його гаражі стоїть бежево-червона експортна Волга ГАЗ-21. «Це автомобіль із Німеччини, — розповідає Мухаметдінов. — Аби повноцінно реставрувати його, довелося купувати ще один ГАЗ-21 в якості донора. Деякі деталі знайти було дуже важко, як от комплект хромованих написів «Volga» на кузов. За три таких таблички віддав 300 доларів».
До слова, у процесі роботи Володимир відновив і машину-донора та навіть зміг її продати, щоправда, виручив небагато — трохи більше половини з того, що витратив.
Сьогодні на Прикарпатті є близько 25 «ретровиків». І це лише ті, які контактують між собою. Звісно, власників раритетних авто в нашій області значно більше. Згодом «Репортер» обов’язково розповість про найцікавіші прикарпатські автораритети.
Comments are closed.