Цими вихідними завершився чемпіонат України з гірських перегонів, на звивистому Ужоцькому перевалі відбувся останній етап. За підсумками сезону друге місце чемпіонату посів Микола Ільницький з селища Кути, що на Косівщині.
Гірськими гонками Ільницький займається лише рік, але в автоспорті вже має непоганий досвід. Так, цього року на першому етапі чемпіонату України із класичного ралі він був штурманом в екіпажі івано-франківського гонщика Степана Мазура. «У гірських гонках гонщик їде в автомобілі сам, тому спершу було незвично, – розповідає Ільницький. – Але поступово я звик до такого стилю, та й деякі спецділянки були мені знайомі».
Вже з першого етапу Микола Ільницький став одним із фаворитів чемпіонату. Тоді, влітку на Львівщині, він на своєму Mitsubishi Lancer Evo VI показав другий результат у класі та третій – в абсолютному заліку. Його конкурентами за нагороди стали Володимир Петренко (теж на Mitsubishi Lancer) та батько й син Сергій і Вадим Трутнєви. До слова, Петренко тренує Ільницького, а цього року на етапі чемпіонату України з класичного ралі «VI Prime Yalta Rally» він зайняв друге місце.
Ільницькому, який живе в карпатських Кутах, до гірських доріг не звикати. «Вирішив взяти участь у чемпіонаті, бо люблю їздити горами. Та й виходить це в мене непогано, – каже він. – До того ж, етапи відбувалися в наших Карпатах».
Другий етап був домашнім для нашого гонщика, бо проходив у Верховинському районі на Кривопільському перевалі. На цій трасі Ільницький був, як риба у воді. Він переміг в абсолюті, та, на жаль, на етап не приїхав жоден гонщик його класу, тому в залік результат не зарахували.
Після літніх етапів на початку вересня чемпіонат мав завітати до Кримських гір. Та місцевий автоклуб відмовився приймати етап. Тому організатори вирішили не покидати Західної України. Найсміливіші автолюбителі сподівалися, що третій етап відбудеться у центрі Львова, на підйомі на Високий Замок. Але замість цього гонщиків 2‑3 жовт-ня чекав зрадливий гравій. І де б ви думали? На легендарному перевалі Шурдин!
Незважаючи на те, що Ільницький тренується на цих серпан-тинах, більше йому імпонують асфальтні траси. Та які б уподобання не мали гонщики, шурдинські дороги завжди непрості та підступні. Наш гонщик здійснив два підйоми і в сумі показав третій результат на етапі. Третім він був і в абсолюті.
Останній, четвертий, етап ледь не поховав надії на медалі. Через технічні проблеми автомобіль Ільницького виявився неготовим. Виручили колеги‑
спортсмени. Тут, на Ужоцькому перевалі, Микола виступив на Ford Escort, який позичив у досвідченого Сергія Трутнєва.
Ільницький не пропустив жодного етапу цього чемпіонату. Така стабільність дозволила йому в сумі набрати солідні 256 очок і зайняти друге місце. У фінальній турнірній таблиці він протиснувся між двома Трутнєвими. Молодшим – Вадимом, який вже не вперше став чемпіоном (258 очок), та його батьком – Сергієм, бронзовим призером (218 очок). Володимир Петренко став четвертим – 200 очок.
Планів на наступний рік Микола Ільницький не робить, адже автоспорт потребує багато фінансових затрат. Наразі свій Evo VI він віддає Степану Мазуру. Іванофранківець розраховує на активний наступний сезон і планує мати це авто як мінімум в якості тренувального.
За цьогорічне срібло у грудні на урочистостях Федерації автоспорту України в Києві Миколі Ільницькому мають присвоїти звання кандидата у майстри спорту. За його словами, тоді ж він і знатиме, чи виступить у 2011 році.
До теми
До темиНа кожному етапі гірських гонок є одна спецділянка. Долаючи її, машини підіймаються вгору. Після підйому всіх екіпажів вони організовано спускаються знову на старт, для наступної спроби. Загалом екіпажам дають три спроби, дві кращих сумують і формують результат.
Від класичного ралі гірські перегони відрізняються тим, що пілот долає трасу сам, без штурмана. Також, етап відбувається протягом одного дня, на відміну від триденних ралійних етапів.
Comments are closed.