Темою цього тижня, крім коронавірусу й карантину, були пожежі. Чорнобильська зона, Київська, Житомирська та інші області. Причини пожеж більш-менші відомі – відносно сухі й теплі зима та весна, менша за звичайну кількість людей надворі (які могли б повідомити про загоряння) та звичайна дурість паліїв.
Звичайно, більшість читачів розуміє шкоду для природи через загибель тварин, птахів, комах, руйнування цілих екосистем. Крім того, мешканці Києва та околиць на собі відчули суттєве погіршення стану повітря. Літо минулого року також запам’яталось пожежами у Греції та Сибіру, а початок 2020 супроводжувався сумними фото обгорілих тварин в Австралії.
Зміни клімату вже є – це факт. І вже очевидно, що навіть за умови відновлення світових викидів двоокису вуглецю на доіндустріальний рівень, усе не буде як раніше. Але це окрема тема, а до пожеж треба трохи пояснень.
Шкільний курс з біології розповідає, що рослини для свого росту завдяки фотосинтезу перетворюють СО2 з повітря – кожна рослина є таким собі акумулятором. Саме тому є багато різних рухів щодо висадки дерев. Натомість, при спалюванні цей СО2 повертається назад в атмосферу.
Новинні агенції повідомляють про понад чотири тисячі гектарів, що були охоплені вогнем останніми днями лише на Житомирщині. Це дуже багато, надто багато. Для прикладу, один гектар ялинового лісу утримує орієнтовно 13 тонн двоокису вуглецю. Приблизно стільки ж СО2 виділяється від спалювання авіаційного палива при польоті літака Airbus А320 на 1500 км – як з Києва до Відня.
Можна й ближчий приклад: один легковик на дизелі за свій середній життєвий цикл (200 000 км пробігу) викидає близько 35 тонн двоокису вуглецю, а на бензині – на 1-2 тонни менше. Ці числа спостережливому читачеві можуть здатися завищеними, оскільки, наприклад, VW Golf при середньому рівні викидів 116 г / км за таку ж відстань додасть в атмосферу «тільки» 23,2 тонни. Втім, до цього в будь-якому разі треба додати супутні викиди СО2 – на виробництво й утилізацію самого автомобіля та виробництво палива.
Отже, пожежі на Житомирщині цими днями слугували причиною дуже швидкого викиду близько 52 тисяч тонн СО2. Це, за останніми даними, рівноцінно сумарним річним викидам від функціонування типового 10-тисячного українського містечка. Тисмениці, наприклад. Можна вже не казати про те, скільки СО2 довелося викинути на гасіння тих пожеж і ще піде на відновлення завданої шкоди.
Максим Карпаш: Онлайн-школа – що таке право на вибіковість і право на помилку
Сподіваюся, аргументів достатньо, щоб усвідомити просту річ – такі підпали це серйозний злочин проти самих себе, свого оточення та природи. Я підтримую збільшене покарання за такі підпали, хоч це і буває складно довести.
Було б добре встановити прості правила: палимо тільки для зігрівання приміщень чи приготування їжі й точно знаємо, як загасимо, перед тим, як запалювати.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.