Автопоезія від Романа Вірастюка

Тендітні ніжки тиснуть на педалі,На дзеркалі підвішені цяцьки.Ти хочеш знати все, що буде далі?Будь обережним — за кермом жінки!

Охайні двоє — жінка і машина,
Шикарні нігті, стильні ковпаки,
Новенька шубка і новенька шина,
Все так як треба, а не навпаки.

Всі кажуть, що жінки погано водять,
А я не згідний з тим, хто це сказав,
Вони їздою, чесно, менше шкодять,
Хоч мають з нами рівно стільки ж прав.

Вони — це аси на шляхах і в місті,
Лиш трошечки повільніші в думках,
І не ганяють так, як ми, за двісті,
Тримають впевнено кермо в своїх руках.

В процентному відношенні аварій,
Лиш 10 з 90 тих, що ми,
В них завжди заготовлений сценарій,
Куди доїхати, а далі просто йти.

Ви уявіть, як складно повторити,
Все те, що вони творять за кермом,
Це не навчишся, цього не купити,
Це зрозуміти можна лиш з вином.

Все одночасно — їдуть і говорять,
З подругами кому, коли і де,
На світлофорі просто чудо творять,
Підправить зачіску і губи підведе.

У ніжних губках тліє сигаретка,
Гламурна музика луна у всі боки,
Всі оглядаються — поїхала кокетка,
Сказати щось погане не з руки.

Зомлів «гаішник» і осліп миттєво
Від білизни струнких жіночих ніг.
Ні документи! — це вже не суттєво.
Оштрафувати вас!? — це просто гріх.

Щасливої дороги, мила пані.
Ковтне слину і погляд відведе,
Нехай, сержант, щастить тобі в коханні.
А жінка їде, бо її хтось жде.