На Богородчанщині фермер вирощує мільйонні «стада» екзотичних їстівних равликів із найдорожчої у світі білої ікри.
Роман Хімчак із села Монастирчани – юрист за освітою і добре знаний на Богородчанщині майстер із виготовлення меблів. Завжди активному і завзятому чоловікові не давала спокою ідея зайнятись чимось таким, чого ще немає в околиці, пише “Західний кур‘єр“.
«Ідея зайнятись оригінальним тваринництвом у мене визрівала вже давно. Проте я не знав, на чому зупинитись. Спочатку думав розводити жаб або змій… Але, напевне, половина села повтікала б або мене вигнали б з таким приплодом», – сміється господар.
На Івано-Франківщині господарство «УхТи Равлик» – вже друге «екзотичне» тваринництво. Початківцями у равлиководстві на Прикарпатті стали фермери на Городенківщині, відкривши у позаминулому році ферму «Покутський равлик».
Замисел Романа займатись равлиководством підтримав його швагро – бджоляр Андрій Хай, що проживає на Калущині. Першим каменем спотикання стала відсутність досвіду у розведенні середземноморських молюсків.
«На навчання ми їздили до Польщі та Литви, адже в Україні за курси равлиководства треба заплатити купу грошей та й отримати ґрунтовні знання навряд чи вдасться, – говорить Роман. – Маточне поголів’я теж замовляли з Польщі. Спочатку взяли 60 кг, але частина равликів загинула, тому докупили ще 60 кг. Ми розводимо середземноморський (Aspersa Muller) вид равликів, який хоч і не такий м’ясистий, як, наприклад, Аspersa Maxima, зате має менше відходів».
Равлики, як і ведмеді, впадають у зимову сплячку на осінь-зиму. Зараз маточне поголів’я фермера «відлежується» у холодильній камері.
Сезон вирощування починається на початку березня. Саме тоді маточне стадо «будять» і переміщують із холодильника до цеху репродукції.
На цьогорічний сезон фермери залишили 250 кг маточного поголів’я. У репродукційному цеху для цього створюються всі умови: відповідна вологість – 85%, тиша і контейнери із спеціальною ґрунтовою сумішшю. А також обов’язкові щоденні водні процедури.
До теми: Равлики смакують у Копачинцях. Як працює перша равликова ферма на Прикарпатті (ФОТО)
«Щоранку десь о 8 ми будимо своїх равликів «літнім» душем. Адже ці тварини ведуть нічний спосіб життя, вдень вони неактивні. Після водних процедур вони пробуджуються і приступають до «любовних сцен», – розповідає чоловік.
Сезон вирощування починається на початку березня. Саме тоді маточне стадо «будять» і переміщують із холодильника до цеху репродукції.
На цьогорічний сезон фермери залишили 250 кг маточного поголів’я. У репродукційному цеху для цього створюються всі умови: відповідна вологість – 85%, тиша і контейнери із спеціальною ґрунтовою сумішшю.
М’якоть равлика — не єдина цінна його сировина. Найдорожчим його продуктом є біла ікра, яка впевнено завойовує смаки найвибагливіших гурманів світу. Сто грамів равликової ікри в Європі коштують приблизно 300 євро. Завдяки зовнішньому вигляду ікру равликів величають «перлинами Афродіти». Ікринки – великі, мають молочне забарвлення. Смак – унікальний і дуже ніжний. Найвищу затребуваність цей вишуканий делікатес має у Франції, Японії та США.
Роман Хімчак тенденції світової кулінарії давно прослідкував і надалі планує збільшити популяцію равликів до такої кількості, щоб можна було реалізовувати ще й ікру. Але спершу треба віднайти надійний та постійний «канал» збуту. А також пройти сім кіл пекла з «дозвільно-сертифікаційною» тяганиною.
«Досить висока ціна ікри равликів виправдана, адже процес видобутку її досить трудомісткий і забирає багато часу, а також коштує дуже дорого. Адже один равлик виробляє близько 100 ікринок за рік, що дорівнює 4 г продукту», – говорить равликовод. Ще дорожчий і цінніший слиз, який використовують у косметології та медицині. Але це вже – друга історія».
Читайте також: Гончарі, равлики, старовинні мури. Молодий війт знає, як привабити туристів у села Прикарпаття (ВІДЕО)
Comments are closed.