У Івано-Франківську помер один із найвидатніших українських скрипкових майстрів – Степан Мельник.
Про це повідомив франківський письменник, журналіст Василь Добрянський, пише Репортер.
Помер відомий скрипковий майстер, визнаний у Європі, наш славний земляк і родич, член Національної всеукраїнської музичної спілки та Асоціації майстрів-художників смичкових інструментів, заслужений майстер народної творчості України Степан Онуфрійович Мельник, – написав Василь Добрянський.
За його інформацією, прощання із Степаном Мельником відбудеться 22 лютого о 13.00 у Будинку трауру, що на Ребета.
За даними “Репортера”, Степан Мельник був видатним скрипковим майстром. Скрипки в нього замовляли музиканти з усього світу, його іструменти коштували дуже серйозні гроші. А ще його називали українським Страдіварі, на що майстер завжди ображався. “Ніякий я не Страдіварі, – казав він. – Я – Мельник!”.
Крім того, свого часу Степан Мельник виграв конкурс скрипкових майстрів СРСР і навіть став прообразом кіногероя у стрічці “Візит к Мінотавру”. Там його грав актор Олександр Філіппенко.
Пише Василь Добрянський:
Степан Онуфрійович Мельник народився 9 січня 1944 року в селі Жураки Богородчанського району в заможній працьовитій селянській сім’ї пасічника. Виростив і виховав дочку Надію. Є внук Андрій, правнучка Юліана.
Працював на арматурному заводі токарем. Заочно закінчив Львівський технікум промислової автоматики.
Був людиною пошуку, наполегливим й талановитим. Захоплювався технікою і її вдосконаленням, раціоналізаторством, конструюванням.
У точних науках Степан шукав втіху, розраду й відповіді на найскладніші питання. Прагнення до ідеального й допомогло йому стати Майстром з великої літери.
Але той, хто подолав одну висоту, неодмінно захоче подолати наступну. Це про нього.
Скрипка!.. Про неї він завжди мріяв. Серцем і душею був із нею. Скрипка – це інструмент, який завжди здавався йому недосяжною святинею. Він таки вирішив реалізувати свою давню мрію – змайструвати скрипку.
Над своїми виробами Степан чаклував не місяць – роки. Першу скрипку виготовив в 1975 році, а другу – через сім літ. Стільки часу пішло на вивчення таємниць ремесла й експерименти. У конкурсі скрипкових майстрів імені М. Лисенка, що проходив у Харкові в 1984 році, його скрипка «Едельвейс» посіла перше місце. А згодом в 1987 році на Всесоюзному огляді-конкурсі в Москві його скрипка «Фортуна» також виборює перше місце. Відтоді й охрестили Степана українським Страдіварі. Міжнародний конкурс у Софії в 1987 році приніс майстрові грамоту другого туру конкурсу.
У 2011 році він став дійсним членом Національної всеукраїнської музичної спілки та Асоціації майстрів-художників смичкових інструментів. У 2012 році Степанові присвоєно почесне звання Заслуженого майстра народної творчості. На його скрипках грають у відомих концертних залах багатьох країн світу: Італії, Швейцарії, Франції, Швеції, США. Його інструменти звучать в руках найкращих українських і зарубіжних скрипалів.
В останні роки Майстер зацікавився художнім словом і філософією. Він написав кілька цікавих роздумів про людське життя і віру. Його турбувало осмислення себе, своєї сутності, навколишньої дійсності, свого місця в системі світобудови. Як завжди, він описував тему з високою майстерністю.
Вічна йому пам’ять. Нехай спочиває з Богом.
Comments are closed.