Право на тишу. Чи змусять водіїв розлюбити голосну музику, крім української

На початку лютого у Верховній Раді зареєстрували ніби й потрібний, але трохи неоднозначний законопроєкт. Там йдеться про заборону будь-яких розважальних аудіо- та відеотрансляцій у громадському транспорті.

Чи потрібна нам транспортна тиша, розбирався «Репортер».

Лише у навушниках

Проєкт закону «Про внесення змін до статті 40 закону України «Про автомобільний транспорт» у Верховній Раді зареєстрував нардеп Володимир В’ятрович, колишній директор Українського інституту національної пам’яті. Сталося це після того, як в автобусі «Львів-Запоріжжя» виник конфлікт між волонтерками та водіями, які відмовились вимкнути російськомовний серіал, що транслювався під час поїздки. Дівчата їхали з похорону побратима, який загинув на Донбасі. Для одної з них він був коханим… Про це багато писали, тож у деталі вдаватися не будемо. Лише можемо додати, що такі випадки непоодинокі.

Зміни до закону «Про автомобільний транспорт» вмістилися на двох аркушах. Ще два аркуші – пояснювальна записка, де зазначається, що потрібно «захистити пасажирів громадського транспорту від акустичного насильства – трансляції нав’язливих звуків проти волі слухача». Як це працюватиме?

Читайте також: Угода без згоди. Що зміниться, якщо нардепи проголосують новий закон «Про працю» (ІНФОГРАФІКА)

Якщо законопроєкт проголосують, то водіям автобусів заборонять транслювати в салоні музику, фільми чи інші звукові сигнали, крім інформації про поїздку.

«Передача звуку може здійснюватися на індивідуальні навушники пасажирів, а на салон – лише під час нерегулярних перевезень за згодою всіх пасажирів», – пояснюють законотворці.

Тобто, якщо пасажир захоче, він спокійно зможе через навушники насолоджуватися музикою або ж фільмом, не заважаючи іншим.

Зміни також розповсюджуються на таксі. Тобто, коли ви сідаєте в машину, то водій мусить спитати, чи пасажир не проти музичного супроводу. Чемні водії роблять так і нині, але скільки тих чемних?

«Сьогодні водії самі вирішують, що слухати у транспортному засобі, ігноруючи думку людей, які оплачують послуги, – каже Володимир В’ятрович. – Дуже часто користуюся громадським транспортом і потрапляв у такі ситуації, коли треба було воювати за право своєї тиші. Якщо я хочу слухати музику – я слухаю, не нав’язуючи свої смаки комусь іншому».

До речі, для пасажирів теж будуть обмеження. Наприклад, у водія з’явиться право «не допустити до поїздки пасажира, який створює шум у салоні, зокрема, за допомогою технічних пристроїв».

Досвід є

Насправді, це вже не перша спроба заборонити «музичні подорожі». Щоправда, зробити це пробували на локальному рівні. Наприклад, ще у 2012 році львівська міськрада підписала меморандум з перевізниками про заборону вмикати будь-яку музику в громадському транспорті. У львів’ян тоді з’явилося право скаржитись на водіїв міському голові, зателефонувавши за номером або надіславши листа. Очевидно, що за порушення ніхто нікого не карав, і через деякий час про меморандум усі забули.

Читайте також: Кешбек під ялинку. Як законно повернути частину коштів за навчання

У 2016 році на Черкащині й Тернопільщині також вирішили заборонити музику в громадському транспорті. Але, як і у Львові, на заборону перевізники не зважали. Люди скаржилися, а реакції – нуль.

У законопроєкті про акустичне насильство теж нічого не написано про покарання. А це, мабуть, найголовніше. Та й яке може бути покарання? Тільки штрафи. Звісно, якщо водія оштрафують на 17 гривень, то він посміється і буде далі робити те, що хоче. Тому стягнення мають бути відчутними. Погодьтеся, коли «б’ють по кишені», то правила швидше запам’ятовуються.

В ідеалі це б мало працювати так: пасажир записує порушення на відео, пише скаргу, фотографує водія чи номер його авто – і той платить. До речі, саме за такою системою живуть німці – можна сказати, за «системою доносів». Але в Німеччині це називається громадянською позицією і громадянською відповідальністю.

А водії звикнуть

Франківці доволі неоднозначною відреагували на цей законопроєкт. Зокрема ті, хто часто користується громадським транспортом, кажуть, що гучна музика та радіоновини, особливо зранку, дратують. До того ж, через музику водії можуть не чути, що потрібно зупинитися на вимогу.

А ось водії – геть іншої думки. Мовляв, зранку та ввечері музика бадьорить – допомагає сконцентрувати увагу на дорозі та побороти втому. Вони не хочуть сидіти у повній тиші, мотивуючи тим, що «чхати ми хотіли на російську музику, але ж чого не маємо права слухати українську?». Ясна річ, що водій не може під час подорожі користуватися навушниками, бо не чутиме пасажирів і взагалі не реагуватиме на те, що відбуватиметься в салоні.

З іншого боку, теоретично публічна трансляція суто українського контенту могла б бути корисною з точки зору пропагування української мови та розважальної культури. Особливо в умовах гібридної війни з Росією. Однак і тут знайдуться невдоволені, «мовно ущемлені», бо їх в Україні досі не бракує.

Читайте також: Мову захистить закон. Кого штрафуватимуть за незнання української (ІНФОГРАФІКА)

Отже, єдиний логічний вихід – це дійсно, як того вимагає законопроєкт, повністю заборонити в салоні публічну аудіо- та відеотрансляцію будь-якого розважального контенту, незалежно від виробника.

А ще дуже важливо, аби нових правил дійсно дотримувались. Бо якщо у нас не можуть відучити водіїв говорити по телефону, коли вони за кермом, то з музикою, напевно, буде ще складніше.