Тому тодішній світ, водою потоплений, згинув. А теперішні небо і земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей(2 Петра 3:6, 7)
Навколо теми про кінець світу впродовж усієї історії людства було багато розмов, версій, «остаточних» дат. Певно, кожна людина за своє життя бодай раз поринає у глибокі роздуми з приводу «життя після смерті», «навіщо я тут і доки», «кінець світу: міф чи реальність». Перелік можна продовжити. Та наше життя тим і цікаве, що далеко не на всі запитання маємо відповіді. Зрештою, християни усього світу мають Вічну Книгу в якій, як стверджують її дослідники, є чітка відповідь на це питання.
Ніхто не знає
Якщо людина визначилась і має чіткі орієнтири, йде своїм шляхом, то жити простіше, стверджують психологи. Бо невідання – найстрашніше. Але тема страху – то вже інше. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, під час стихійних лих, катастроф, природних катаклізмів від травм гинуть лише 30 % постраждалих. Решта вмирає від страху…
Щоб довідатись, які настрої мешканців Івано-Франківська стосовно різних дат і прогнозів, чи лякає їх усвідомлення того, що «кінець» колись настане і як від цього рятуватися, «Репортер» мандрував вулицями міста, заходив у церкви, спілкувався із представниками різних верств населення.
Ігор Ткач, викладач філософських і релігієзнавчих дисциплін, міркує так: «У кожну епоху сучасники оцінювали стан речей, як близький до кінця. Знаходили знаки і символи, круглі дати. Написано: «Ніхто не знає, ні Отець, ні ангели небесні». Тому нема чого вигадувати. Кожному поколінню здається, що наступні більш розпусні, грішні. І що кінець от-от. Я чекаю того кінця, але не можу сказати, що готовий. Кожен день стараюся прожити як останній».
Студентка Неля Скиданович каже, що все залежить від духовного рівня суспільства: «Людська вседозволеність до добра не доведе. Світ уже давно пожинає плоди таких «волонтерів». Екологічна катастрофа не за горами. Нації зникнуть, як зникають мови. Глибока бездуховність заводить у ще більшу прірву. Люди ходять до церкви, але є ще більшими атеїстами, ніж за радянських часів. А Він усе бачить!».
Галина Гоголь, молода мама, вважає цю тему однією зі спекулятивних, яка сіє невроз серед суспільства. «Різні релігійні організації і псевдопророки теж частенько спекулюють на цьому. Фізичний кінець світу, на жаль, можливий, – говорить Галя. – Мабуть, у вигляді глобальної екологічної катастрофи, стихійних лих. Мене це лякає. Проте хочу думати про це менше.
Галина каже, що є християнкою, а тому намагається жити за Божими заповідями. Так виховує і свою донечку. «На жаль, не знаю як трактує це питання Біблія, але варто було би знайти і прочитати», – додає молода мама.
Суд, добро і любов
Петро М’якенький, член позаконфесійної місії «Гедеонові брати», що розповсюджує християнську літературу, говорить, що треба чекати не кінця світу, а Господнього приходу. «Насправді є дві категорії людей. Одні вірять у Христа, інші – його відкидають, – каже Петро. – Ті, що вірять, чекають Його приходу. Ті, що не вірять, чекають кінця світу, який знаменує собою Страшний Суд. За Біблією, хто вірить в Ісуса Христа, на Суд не приходять, але переходять «від смерті до життя».
Політолог Олена Панасюк розповідає, що, за її спостереженнями, очікування загибелі людства змінюють людей. Одні готові на подвиг самозречення, інші квапляться узяти від життя якомога більше. «Як на мене, людина сьогодні має думати не про кінець світу, а про своє майбутнє. – вважає Олена. – Кожен із нас має створювати власну духовну атмосферу для життя – простір, в якому буде вільно і комфортно дихати, думати, відчувати, любити. Особисто для мене кінець світу – це відсутність можливості любити, творити добро. Бо добро і любов живуть вічно, а зло і ненависть самі себе знищують».
Микола Сімкайло, єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, говорить, що для людини кінець світу настає тоді, коли вона стає на Божий поріг, відходить з життя. «На Суді Божому будемо мати те, що заслужили, – каже отець Микола. – Про дати говорити не можемо, бо ні дня, ні години ніхто не знає. Коли Бог допустить кінець світу, не можемо говорити. Не допоможуть у цьому визначитись ані астрологи, ані ботаніки, ані фізики, ані географи. А образно можемо вважати кінцем світу те, що позбавлене Божого благословення. Все маємо узгоджувати з Господньою волею, а не з якимись фантазіями».
Рівні та концепції
«Ще давним-давно наші бабусі розповідали про певні ознаки кінця світу, – говорить журналіст Галина Філіпова. Наприклад, що жінки носитимуть чоловічий одяг, розплодяться лжепророки, нові хвороби коситимуть сотні життів. Як на мене, то кінець світу – це кінець цивілізації. Але для народів, де повені, землетруси, пожежі забирають тисячі життів, мабуть, то і є «кінець світу». Усе це мене лякає, та я не готуюся. Молюся, але нехай буде так, як має бути. Хотілось би не відчути болю і страху».
Пані Галина вважає себе доброю людиною, але її душа, як вона каже, ще не досконала. «Кажуть, душа має пройти 12 рівнів вдосконалення, тоді стає чистою і готовою до «життя» біля Творця, – говорить вона. – Мені порахували, що маю пройти ще два рівні, але тоді душа вже матиме іншу свідомість. І це вже буду не я. Щоправда, є вибір залишитись і на десятому рівні, втім, ієрархія на небесах тоді буде нижчою».
Олег Головенський, метафізик, директор благодійної громадської культурологічної фундації «Цинамоновий Хрущ», знає чи не про всі можливі трактування кінця світу різними релігіями і традиціями.
«Зараз багато говорять про скорий кінець світу, посилаючись на календар Майя, який «закінчується» в день зимового сонцестояння 25 грудня 2012 року, – розповідає Головенський. – Але, вважаю, що в цьому випад-ку мова йде не про катаклізм, на кшталт падіння на Землю гігантського астероїда, зміни магнітних полюсів чи кута земної осі. За розрахунками астрологів, у найближчий час має настати Ера Водолія. Астрологічна ера триває близько двох тисяч років. Кожна епоха має свого пророка. Чотири тисячі років тому Мойсей, принісши Божі Заповіді, символізував закінчення Епохи Тільця. Тоді почалася Епоха Овна, яка закінчилася Різдвом Христовим і початком Ери Риб, яка, у свою чергу, нібито має закінчитися 25 грудня 2012 року, давши старт Епосі Водолія. Можливо, буде крах сучасної цивілізації як системи цінностей».
За словами Головенського, зараз головна мотивація в житті людини – надмірний егоїзм, фізичне накопичення: майна, грошей, влади, слави. Епоха Водолія має змінити систему людських цінностей на більш духовні. «Але не виключено, що такий перехід буде болісним і драматичним, з руйнуванням звичного укладу сучасного життя, – каже Олег Головенський. – Можливо навіть із крахом світової глобальної економіки, цивілізаційними конфліктами. Та й астероїди падають не випадково, а в часи великих цивілізаційних згіршень…».
***
Думок багато. Одні казали, «Україні кінець уже настав». Інші говорили, що Господню кару, якої заслуговуємо, треба приймати покірно. Проте кінець буде не скоро, мовляв, читайте ведичну літературу. Чимало люду висловлювали сподівання, що кінець світу – це лише фантастична історія і вдалий сюжет для режисерів.
До речі, «Репортеру» довелося бути свідком оригінального освідчення у коханні в контексті «важкої» теми кінця світу. «Поки у мене є ти, мене не лякають жодні балачки про кінець світу», – сказав студент Тарас, пригортаючи до себе студентку Ніну. Не помремо?
Comments are closed.